в означеннях
Тлумачення, значення слова «позичка»:

ПОЗИЧКА, и, жін.

1. Дія за значенням позичати, позичити. Був голосок, та позички з'їли! (Номис, 1864, № 12454); — Що я йому, хатня робітниця, бігати по хліб? «Позичте» — добрі мені позички, щодня (Яків Качура, II, 1958, 20);
//  Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах. Услід за купівлею товарів на гроші з'явилася грошова позичка.. (Фрідріх Енгельс, Походж. сім'ї.., 1948, 129).

2. Те, що взяте або дане в борг. Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (Ольга Кобилянська, III, 1956, 214); На весну зовсім у селянина не стало хліба. Тижнів зо три позичками жили, а тепер уже хто його знає, як і жити — ніхто й позичати не став (Борис Грінченко, I, 1963, 249); З грошових надходжень колгосп щороку виплачує прибутковий та інші податки і збори, страхові платежі і повертає грошові позички, одержані від банків (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 424).
Загрузати (загрузнути, загрузти) в (у) позичках див. загрузати; У позичку [брати, взяти, давати, дати і т. ін.] — у борг, з умовою повернення (брати, взяти, давати, дати і т. ін.). Роздавав [Тихін], нехай вже свій [хліб], усім даром; а то вже і купований, що вже знаємо, що іменно по дорогій ціні купував, і той роздає без грошей, ніби у позичку... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 136); Дає [Кіндрат Комар] в позичку хлібця пуд, просить повернути два (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 26).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 816.

Коментарі (0)