в означеннях
Тлумачення, значення слова «позирати»:

ПОЗИРАТИ, аю, аєш, недок.

1. Дивитися на кого-, що-небудь зрідка або час від часу; поглядати. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нісенітницю верзли (Тарас Шевченко, II, 1963, 209); Вона взяла й собі газету, яка попалась під руку, і почала читати її. Однак мало, більше розглядалась по хаті, скоса, позираючи з-під газети (Леся Українка, III, 1952, 531); Пораючись по хаті, Олена частенько позирала, чи не прокинулися діти (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 109); Михай позирає у вікно (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 416);
//  Швидко переводити очі, погляд, намагаючись побачити, роздивитися кого-, що-небудь. Позирає, як собака в ярмарку (Номис, 1864, № 3188); — Дайте хоч одпочити!.. — заскаржилася [почала скаржитися] баба Горпиниха, позираючи кругом себе, де б його сісти (Панас Мирний, IV, 1955, 377); — Хто вам позволив сміятися? — допитував він, остро позираючи по класу (Іван Франко, IV, 1950, 217);
//  Стежити за ким-, чим-небудь. [Герцель:] А ви позирайте тілько, як вийде [старий], миттю хапайте Тетяну на коней (Карпенко-Карий, I, 1960, 161);
//  Звертати увагу на кого-, що-небудь, цікавитися кимсь, чимсь. На нього позирають й інші дівчата з Любчиної бригади (Юрій Яновський, IV, 1959, 117).
Позирати вовком (бісом, зизом і т. ін.) — дивитися вороже, неприязно, сердито. Барон Польде вовком позирав на веселу компанію молодих декадентів (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 286); Тільки один козак бісом позирав скоса на Хмельницького (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 245); Позирати збоку див. збоку; Позирати на задні колеса див. колесо.

2. Дивитися куди-небудь або на кого-, що-небудь, роздивлятися когось, щось. Зривається буря від краю до краю, Бурхочуть навколо вали; Погнулася щогла... Дарма позираю Вперед непроглядної мли (Павло Грабовський, I, 1959, 58); Забіг [Василько] до хати, гукнув до матері і до менших дітей: «Ідіть і позирайте, що сталося на мосту» (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 15).

3. Ставитися до кого-, чого-небудь, сприймати кого-, що-небудь якимсь чином. Призро вони [наїжджі пани] позирають на всіх і на все, немов кажуть: що це? у нас в Адесі [Одесі] далеко краще... (Панас Мирний, III, 1954, 262). Позирати скоса (косо) — ставитися з підозрою, недружелюбно. В місті починали непевно говорити про її сестру Надію, а через це і ча неї починали позирати скоса в земстві (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 72).

4. перен., рідко. Мати ознаки, риси і т. ін. чого-небудь;
//  безос. Став і дощик накрапати, Поливає як з відра; Скука, холод, глянеш — овсі [зовсім] Не весною позира (Павло Грабовський, I, 1959, 289).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 813.

Коментарі (0)