в означеннях
Тлумачення, значення слова «позивати»:

ПОЗИВАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка.

1. Притягати когось до судової відповідальності, подавати позов на когось, судитися з ким-небудь. Усяк знав, що од його у селі усе лихо встає, та, еге! ..ніхто не жалівся на його і не позивав його ніхто, бо багатого батька син був (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 255); Схочу — дам їсти, не схочу — й так буде, а що сам візьмеш — позиватиму як злодія (Леся Українка, III, 1952, 638); Казав, що просила ніби Марія і його, Якова, щоб звести з чоловіком. Та він радив позивати, а не миритися (Андрій Головко, II, 1957, 150).
 Позивати в суд (до суду) — подавати до суду позов на кого-небудь. Мислі до суду не позивають (Номис, 1864, № 5805); Повісив [Карпо] голову, мовчить.., той чоловік, що позичав гроші, теж напосів, у суд хоче позивати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 304); Позивати на суд — викликати до суду, подаючи позов на кого-небудь. [Казидорога:] Хочу злодія на суд громадський позивати (Іван Франко, IX, 1952, 388); Руб руба позиває див. руб1.

2. рідко. Спонукати до задоволення якої-небудь фізіологічної потреби. — Оця тарань так і позива на воду, — сказала вона й утерла рукавом рота (Данило Мордовець, I, 1958, 93).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 812.

Коментарі (0)