в означеннях
Тлумачення, значення слова «прадідівський»:

ПРА́ДІДІВСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до прадід 1. Коли ж Василь перейшов трактором рідну прадідівську межу, привітно кивнувши батькові і щось гукаючи йому на швидкому ходу, Опанас став і довго дивився вслід своєму синові (Олександр Довженко, I, 1958, 85);
//  Належний прадідові. [Іван:] Піду до старого Ганнущенка: у нього, кажуть, є червоний жупан, ще прадідівський, чи. це позиче?.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 98).

2. Прикм. до прадід 2; старовинний, стародавній. Він [тухольський народ] довгі ще часи, молячись у корчинській церкві християнському богу, не покидав і своїх прадідівських богів (Іван Франко, VI, 1951, 109); В устах молодої вчительки голос народу пролунав невмирущим тисячорічним дзвоном, немовби звідкілясь здалеку засурмили над Дніпром прадідівські сурми, заіржали коні на степових пагорбах, потягло потом і кров'ю древніх січ (Олександр Довженко, I, 1958, 294); — Старі архіви треба зберігати. копатися в них, ворушити їхній давній пил і цвіль. На сонце треба витягати ці прадідівсікі письмена. (Олесь Донченко, II, 1950, 11);
//  Належний предкам, прадідам. — А наші родинні гнізда, наші прадідівські леговища, праматеринські купелі, все се нам треба покидати? (Іван Франко, III, 1950, 118); Сорок тисяч дворів подніпровських сіл Черкаської, Полтавської і Кірово градської областей переселилися з вікових прадідівських поселень на підвищені над Дніпром місця (Народна творчість та етнографія, 4, 1961, 85);
//  Власт. давнім часам, старовині. Наумиху звано старосвітською жінкою. І справді, вона була тяжким ворогом того, хто калічив рідну мову. ламав прадідівські звичаї або пнувся в пани, намагаючись стати вищим за селянина (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 102); З дрібного, відсталого, з прадідівськими засобами виробництва, сільське господарство нашої Батьківщини перетворилося в передове, високомеханізоване виробництво (Радянська Україна, 15.VI 1957, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 511.

Коментарі (0)