ПРАХ, у, чол.
1. заст., книжн. Дрібні тверді частинки,
які зависають у повітрі або осідають на поверхні
чого-небудь; порох, пил. І пити дасть [мати синові], і
отрясе, Одує прах з його хітона (Тарас Шевченко, II, 1963, 371);
Замети, як вовки, стояли, І сніговий курився прах
(Максим Рильський, III, 1961, 32); Ніч у дворі Арсеналу. Падають,
падають батьки й сини, падають у сніг і прах (Олександр Довженко,
I, 1958, 61);
// Рештки, руїни чого-небудь (перев. споруд,
будівель і т. ін.). Де прахом залізо і камінь стає,
Там серце радянських солдатів несхитне (Микола Бажан, I,
1946, 140); Гуркотіли гармати. Горів хутір. В пусте
небо звився дим і прах пожежі (Олександр Довженко, I, 1958, 209);
Сяє [зірка] в сонці червоним птахом, Легким сонячним,
як пірце, Над заліза потлілим прахом, Правду кажучи
всім в лице (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 201);
// перен. Залишки
давніх часів і звичаїв. І не прахом минулого віє Із твоїх
берегів-крутогір (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 7);
// перен.
Про людське тіло. Так, чистий суфіє! я п'ю, Не дорікай
мені: Мій прах создатель [творець] замісив На чистому
вині (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 295).
♦ На (у) прах обертати (обернути, розбивати,
розбити, розвіювати, розвіяти, валити, звалити і т. ін.) —
руйнувати, нищити дощепту що-небудь. Життя і кров,
а не сюжет і тему Він [М. Коцюбинський] залишив на
білих сторінках — І слів його не обернуть на прах
(Максим Рильський, II, 1960, 89); Пан Трацький сумно похилив
голову. Йому здавалось, що удари важкого обуха на прах
розбивають ті олтарі, перед котрими він довгі літа
молився (Іван Франко, III, 1950, 382); Буржуазні теорії про
«безкризисний» і «планований» капіталізм розвіяні в прах
усім ходом розвитку сучасної капіталістичної економіки
(Програма КПРС, 1961, 23); Та гей, бики! Ломіть
бадилля, Ломіть його, валіть на прах (Степан Руданський, Тв., 1956,
59); Прахом іти (піти, розлітатися, розлетітися і т. ін.):
а) зникати, щезати, гинути (про статки, матеріальні
цінності). Нема добра. Прахом пішло. Стоять одні
кам'яні черева (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 421); б) руйпуватися,
розвіюватися (про надії, мрії, сподівання). Прахом пішли
сподівання Борулі стати дворянином (Юхим Мартич, Повість
про нар. артиста, 1954, 126); — Як побралися ми з своєю
старою — хороше було. Ех, скільки ми тоді перемріяли.
І ось воно все пішло прахом (Петро Колесник, На фронті.., 1959,
190); Прахом (на прах, у прах) розпадатися (розпастися,
падати, впасти, розкидатися, розкинутися і т. ін.) —
руйнуватися, зникати без останку або занепадати,
втрачати сенс. Всепотужний трон Єгови розпався
прахом (Іван Франко, XIII, 1954, 128); Так минали віки, й ці
городи то падали в прах, то знову виростали,
руйнувались і знову поставали (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 130);
Пропади воно прахом, лайл. — побажання кому-,
чому-небудь пропасти, згинути. Хліба схотів? А горба не
заробиш? Гляди! Кому черево наросте аж вище носа,
а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом... (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 35); Струсити (струснути, отрусити, отряхнути)
давній прах — порвати із забобонами минулого.
Мої ровесники цього не знали слова. Над узголів'ям їх,
як пісня колискова, Стояла темрява. Струснувши давній
прах, Родився Комсомол у битвах, у трудах (Максим Рильський,
III, 1961, 28); У (в) пух і прах розбивати (розбити) —
добиватися переконливої перемоги в бою. Ми ворога-ворона
на кожній території знищимо — розіб'ємо в пух
і прах (Кость Герасименко, Поезії, 1950, 115); У (в) пух і прах
розносити (рознести) — гостро картати, критикувати
кого-небудь. Розчервонівшись, немилосердно кублячи вже не
дуже й пишну кучму, «головний» когось розносив у пух
і прах по телефону (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 221);
— Рознесуть нас, Тарасе Демидовичу, на зимовій
конференції, — шкріб гостре підборіддя Шухновський. —
Рознесуть в пух і прах (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 236);
Хай іде прахом що — уживаються для вираження
байдужого ставлення до чого-небудь. З натури нечепурна,
неохайна, Олександра зовсім опустила руки. Хай все
йде прахом! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 26).
2. перен., зневажл. Про кого-небудь мерзенного, нікчемного, жалюгідного або про що-небудь не варте уваги, нецінне, минуще. Тобі ж, Зевес, скажи, не стидно, Що пред тобою дрянь і прах Базіка о богах обидно, Мудрує о твоїх ділах?.. (Іван Котляревський, I, 1952, 245); Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських корогов (Максим Рильський, III, 1961, 304); Для Сковороди царі — це прах, пил, грязь, екскременти (Павло Тичина, III, 1957, 105).
3. уроч. Тіло померлої людини; останки, труп. Коли
Чуприна почав виголошувати над прахом Василя
прощальну промову.., — зашуміли верби над його головою
(Олександр Довженко, I, 1958, 95); Стоїмо при священній могилі, де
героїв покоїться прах (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 30);
Схиляю голову свою. Кладу букет веселих квітів Над
прахом тих, хто у бою Завоював нам право жити (Іван Нехода,
Ростіть.., 1947, 64);
// Попіл від спаленого трупа
людини. Трупоспалення з складанням праху в посудини та
біля них.. мало широке розповсюдження на території
лісостепової України.. від початку епохи бронзи
(Археологія, VIII, 1953, 136).
Уклонитися праху — віддати шану померлому. І,
уклонившись праху [Т. Г. Шевченка], ми сходили з гори
(Павло Тичина, I, 1957, 61).