в означеннях
Тлумачення, значення слова «пранці»:

ПРА́НЦІ, ів, мн., заст., розм. Сифіліс. Людей їдять пранці, нужда, горілка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 233); Привезли її [хворобу], кажуть, із Франції І звуть по-народному — пранці (Василь Еллан, I, 1958, 167);
//  Уживається як лайливе слово. — То це ти... ти, Кашубо, язика мені втнеш? — повернувся до нього усім тулубом Вовк. — Ти, щеня гнилозубе? Пранці ходячі? (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 239).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 516.

Коментарі (0)