ПРА́ВДА, и, жін.
1. Те, що відповідає дійсності; істина.
Народ повинен перш за все і більш за все знати правду —
знати, в чиїх же руках на ділі державна влада (Ленін, 34,
1973, 14); [Кассандра:] А як же ти, Гелене,
одріжняєш [одрізняєш] брехню від правди? (Леся Українка, II,
1951, 297);
// Певна сукупність достовірних відомостей
про що-небудь. В своїм оповіданні вона, багато
наплутала.. Але тут була часточка болючої правди (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 450); Рядок за рядком, поема за поемою
народжувалися в заповітній книжечці, і, оживала в ній жахлива
правда епохи кріпацтва (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 158);
Дійсний стан речей. [Руфін:] Відкрий їм правду
про подружжя наше (Леся Українка, II, 1951, 451); * Образно.
Може, ще раз сонце правди Хоч крізь сон, побачу…
(Тарас Шевченко, I, 1963, 2515); Хоче правді затулити рот
Лицемір, брехнею ввесь підшитий (Максим Рильський, III, 1961, 122).
Всю (усю) правду казати (сказати) — розповідати
комусь про що-небудь, нічого не приховуючи.
Думали-думали, як то лучче [краще] Катрю завістити про те,
що чули, та, порівнявшись, просто усю правду кажемо
(Марко Вовчок, I, 1955, 218); — Скажи мені усю правду, чи
любиш ти мене (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 302); Дійти правди —
зрозуміти що-небудь. Пора зрозуміти — не тим, кого
обманюють, вони скорше дійдуть правди, а тим, хто
обманює,.. що слово «свобода» — це, може, найголовніше
зі слів, хоч і обіцяє багато розкішних убрань (Гнат Хоткевич,
I, 1966, 177); Довести правду кому — переконати
кого-небудь у тому, що він помиляється або неправильно
себе поводить. — Швидше, — кажу, — діставай-но зі
скрині Білі штани, ті… найширші в ходу… Я йому
правду таки доведу! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 101);
Допитуватися (допитатися, дошукуватися, дошукатися,
вивідувати, вивідати і т. ін.) правди; Докопуватися
(докопатися) до правди — дізнаватися про справжній
стан речей. Піду ще до батюшки та розпитаю про неї
[Соломію]. В кого вже допитатись правди, як не в його
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 321); [Передерій:] Сам чортяка
ногу зломе [зломить], а в його правди, не дошукається
(Панас Мирний, V, 1955, 123); Випрямилась [Галя], довго
й пильно дивилася на Чіпку, немов вивідувала правди
(Панас Мирний, I, 1949, 341); Марійка збилася з ніг.
докопуючись до правди (Михайло Стельмах, II, 1962, 234); До правди —
справді, дійсно. — Не об Оркадієві річ, цей до правди
сердешна людина (Дніпрова Чайка, Тв.. 1960, 89); Істинна
(свята, суща, чиста, чистісінька, щира) правда —
істина, що не підлягає ніяким сумнівам. Одначе син таки
каже істинну правду, що ніщо йому так не пахне, як
цей степ (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 5); — Нікуди вони не
ходили, це я тобі набрехав. От, свята правда (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 9); «Кожна література, пишете Ви, якщо
вона хоче бути не мертвою, а живою, зможе подати
тільки те, що дає само життя». Суща правда! (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 245); Ви чули.. що сказав мій фронтовий
товариш? Чули? То знайте ж: все сказане ним — чистісінька
правда! (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 188); — Бабусенько,
голубонько, Серце моє, ненько! Скажи мені, щиру правду,
Де милий-серденько? (Тарас Шевченко, I, 1963, 58); Коли на
правду йде — якщо говорити щиро, нічого не приховуючи.
Коли вже на правду йде, то й мені він чи одну нічку
снився? (Марко Вовчок, I, 1955, 229); На правду вийшло —
сталося так, як передбачалося. Аж бач! Так воно й на
правду вийшло, хлопці. Прибіг Петро, гукнув, загурчав
(Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 47); По правді — не
відступаючи від істини; справді, насправді. Я ворожбу такую
знаю. Хоть що, по правді одгадаю, І вже ніколи не
збрешу (Іван Котляревський, I, 1952, 154); Та й жив ти не в трояндовім,
вінку, Лаврового по правді заслуживши (Максим Рильський, II,
1960, 142); Правда на моєму (твоєму, його, нашому
і т. ін.) боці; Твоя (його, ваша, їхня) правда — хтось
правий, має рацію у чому-небудь. Де і в чому він схибив,
що не зміг заволодіти її серцем? Адже правда на його
боці, на його? (Олесь Гончар, II, 1959, 192); А чванитесь, що ми
Польщу Колись завалили! Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила! (Тарас Шевченко, I, 1963, 334); Воно, звичайно,
може, їхня правда. Мабуть-таки, їхня. Не ті часи.
Тепер вже на волах далеко не заїдеш (Олександр Довженко, I, 1958, 75);
Правду кажучи; Кажучи (сказавши) по правді; По
правді сказати; Правду сказати (мовити, змовити),
у знач. вставн. сл. — дотримуючись істини. Правду
кажучи, йому й самому кортіло довантажити підводи
ще бодай сотнею мін, (Олесь Гончар, III, 1959, 312); Я, по
правді сказавши, й тепер трохи дивуюсь, що мені так
легко пишеться до Вас (Леся Українка, V, 1950, 10); — Та
вона проворна: це правда, але, сказати по правді, дуже
робоча (Нечуй-Левицький, VI, 1960, 320); І правду сказать —
не живу я з людьми як слід (Панас Мирний, V, 1955, 344);
Мордатий він собі пан і, правду змовити, поганий
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 274); [Усякими і т. ін.]
правдами й неправдами див. неправда.
♦ Від правди не втечеш — уживаються для констатації
факту, який для мовця або для співрозмовників не
дуже бажаний або неприємний. — А хто ж ми? —
насторожився Марат. — Ох, тільки підмайстри, —
зітхнув Крушина. — Газетні підмайстри.. Від правди не
втечеш... (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 120); Дивитися
(глянути, подивитися і т. ін.) правді в очі (у вічі) див.
око 1; Ніде правди діти див. дівати; Ніде (нема де)
правди сховати — те саме, що Ніде правди діти. Батько
завсігди казав, що як довчусь я в нашій школі, то віддасть
мене ще в місто вчитисч. Ніде правди сховати, мені це
зовсім це подобалось (Борис Грінченко, I, 1963, 291); Правду говорити
(казати, сказати, рубати, різати і т. ін.) у вічі (в очі,
до віч); Правду (правду-матінку) різати (рубати) —
говорити сміливо, відверто, нічого не приховуючи.
Василь нашустрився [наїжачився]. Ріже прямо у вічі
Йосипенкові правду, перед людьми страмить (Панас Мирний, IV,
1955, 170); [Любов:] Оресте, ти дорікав мені, що в мене
бракує одваги, що я боюсь сама собі сказати правду
в вічі… я тепер нічого не боюсь, нічого… (Леся Українка, II,
1951, 44); У нас так ведеться: ми один одному рубаємо
правду у вічі (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 393); Як перед
більшим менший чоловік До правди повернуть язик:
Одважився, по стародавній, мові. Що хлібець їж, А
правду ріж, — Того й гляди — утнуть, як Комарові (Леонід Глібов,
Вибр., 1951, 89); Через ці кляті порядки і пішов я з
гвардії, тому що звик різати правду-матінку просто в вічі
(Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 130); Проти правди не попреш -
справжньою стану речей приховати не можна. — Я,
каже, ..тепер знаю, що тільки з червоним прапором
нас прийме народ.. Проти правди не попреш (Петро Панч, На
калиновім мості, 1965, 110).
2. Правдивість; правильність. Правда в їхньому
дитбудинку була мірилом усіх чеснот, (Василь Козаченко, Листи.., 1967,
34); Одна з чудових якостей фільму «Тіні забутих
предків» — поєднання історичної й фольклорної правди
з сучасністю звучання (Мистецтво, 3, 1965, 41);
// чого, у знач.
означ. Який відповідає істині, дійсності. Вірю я в правду
свого ідеалу (Леся Українка, I, 1951, 271); Вона має право
сказати йому слово правди! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 29).
Правда життя — правдивість у художньому
зображенні різних життєвих колізій. Кожна нова зустріч
з геніальною спадщиною Горького дедалі зміцнювала мої
творчі, принципи, серед яких провідним і незмінним
залишалась вірність сценічній правді, життя (Амвросій Бучма, З глибин
душі. 1959, 57).
♦ Служити (догоджати і т. ін.) вірою і правдою
кому, чому — самовіддано або запопадливо
ставитися до кого-, чого-небудь. Не знає [сестра], чи цілувати,
чи лаяти свого брата, який вірою і правдою догоджає
панам (Михайло Стельмах, I, 1962, 10); Звернувся [отаман] до
всіх повстанців, щоб складали зброю та йшли служити
вірою і правдою радвладі (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 57).
3. Справедливість; порядок. який ґрунтується на
справедливості: протилежне кривда. Нехай же
вітер все розносить На неокраєнім крилі. Нехай же серце
плаче, просить Святої правди на землі (Тарас Шевченко, I, 1963,
224); За правду, браття, єднаймось щиро (Леся Українка, I,
1951, 55); І писав Грицько в далеке місто, воював за
правду на селі (Володимир Сосюра, I, 1957, 345);
// Соціально зумовлено
розуміння справедливості. З хазяйської правди
наймитові очі лізуть (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 89); Мужича правда
єсть колюча, А панська на всі боки гнуча (Іван Котляревський, I, 1952,
274); Скрізь по степах судяться зараз дві правди: правда
багатих і правда бідних (Юрій Яновський, II, 1958, 178);
* Образно. Кати знущаються над нами, А правда наша
п'яна спить (Тарас Шевченко, I, 1963, 323); Світало світло
правди, Боролось зло з добром (Іван Франко, XIII, 1954, 232); Тоді,
ліс грім під час негоди Впаде на голову катів, Нам сонце
правди і свободи Засяє в тисячах огнів (Микола Вороний, Вибр.,
1959, 201).
По правді — справедливо. По правді роби — доброго
кінця сподівайся! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 105); Не по правді
ви із своєю Лесею робите (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 67);
Він буде судити не за могоричі, а буде судити по правді
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 401); Стояти (стати) за правду —
відстоювати справедливість. Научає [син].., Як в світі
жить,.. За правду стать! за правду згинуть! (Тарас Шевченко,
II, 1963, 369); — За це він у вас молодець, що за правду
стоїть (Андрій Головко, II, 1957, 251).
♦ Правда зверху буде — справедливість переможе.
— Та вже таки колись правда зверху буде! — думали
вони [кріпаки] і стали дожидати «слушного часу»…
(Панас Мирний, I, 1949, 324).
4. Уживаються, як назва кодексів середньовічного права. Руська Правда.
5. у знач. присудк. сл. Справді, насправді. [Міріам:] Се правда! він ніколи не вважав на те, що з вас ніхто його не вартий (Леся Українка, II, 1951, 123); — Воно таки правда, що Чіпка непевний (Панас Мирний, II, 1949, 414); У чому і без залежного слова. Уживаються як запитання в сполуч. із частками хіба не, чи, невже і без них. Чим, каже, вони будуть платити, коли їм і самим їсти нічого?.. Хіба не правда то? (Панас Мирний, IV, 1955, 250); — І ваша мама, здається, любить книжки, любить читати. Правда? (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 40); — Невже ж цьому правда? — шибала думка по його голові. — Невже ж цьому правда? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 193).
6. у знач. вставн. сл. Справді. Добра такого таки зроду
У мене, правда, не було (Тарас Шевченко, II, 1953, 70); — Вирив вам
дучки в повний профіль... Не дуже, правда, розкішно, але
сухо (Олесь Гончар, III, 1959, 210);
// Щоправда. Поки серед
череню лежало трухле полінце (останнє),.. Ватря була ніби
покійна. Правда, чорні думки й тоді вже снували по її
обличчю (Панас Мирний, IV, 1955, 288).