в означеннях
Тлумачення, значення слова «правда»:

ПРА́ВДА, и, жін.

1. Те, що відповідає дійсності; істина. Народ повинен перш за все і більш за все знати правду — знати, в чиїх же руках на ділі державна влада (Ленін, 34, 1973, 14); [Кассандра:] А як же ти, Гелене, одріжняєш [одрізняєш] брехню від правди? (Леся Українка, II, 1951, 297);
//  Певна сукупність достовірних відомостей про що-небудь. В своїм оповіданні вона, багато наплутала.. Але тут була часточка болючої правди (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 450); Рядок за рядком, поема за поемою народжувалися в заповітній книжечці, і, оживала в ній жахлива правда епохи кріпацтва (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 158); Дійсний стан речей. [Руфін:] Відкрий їм правду про подружжя наше (Леся Українка, II, 1951, 451);  * Образно. Може, ще раз сонце правди Хоч крізь сон, побачу… (Тарас Шевченко, I, 1963, 2515); Хоче правді затулити рот Лицемір, брехнею ввесь підшитий (Максим Рильський, III, 1961, 122).
 Всю (усю) правду казати (сказати) — розповідати комусь про що-небудь, нічого не приховуючи. Думали-думали, як то лучче [краще] Катрю завістити про те, що чули, та, порівнявшись, просто усю правду кажемо (Марко Вовчок, I, 1955, 218); — Скажи мені усю правду, чи любиш ти мене (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 302); Дійти правди — зрозуміти що-небудь. Пора зрозуміти — не тим, кого обманюють, вони скорше дійдуть правди, а тим, хто обманює,.. що слово «свобода» — це, може, найголовніше зі слів, хоч і обіцяє багато розкішних убрань (Гнат Хоткевич, I, 1966, 177); Довести правду кому — переконати кого-небудь у тому, що він помиляється або неправильно себе поводить. — Швидше, — кажу, — діставай-но зі скрині Білі штани, ті… найширші в ходу… Я йому правду таки доведу! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 101); Допитуватися (допитатися, дошукуватися, дошукатися, вивідувати, вивідати і т. ін.) правди; Докопуватися (докопатися) до правди — дізнаватися про справжній стан речей. Піду ще до батюшки та розпитаю про неї [Соломію]. В кого вже допитатись правди, як не в його (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 321); [Передерій:] Сам чортяка ногу зломе [зломить], а в його правди, не дошукається (Панас Мирний, V, 1955, 123); Випрямилась [Галя], довго й пильно дивилася на Чіпку, немов вивідувала правди (Панас Мирний, I, 1949, 341); Марійка збилася з ніг. докопуючись до правди (Михайло Стельмах, II, 1962, 234); До правди — справді, дійсно. — Не об Оркадієві річ, цей до правди сердешна людина (Дніпрова Чайка, Тв.. 1960, 89); Істинна (свята, суща, чиста, чистісінька, щира) правда — істина, що не підлягає ніяким сумнівам. Одначе син таки каже істинну правду, що ніщо йому так не пахне, як цей степ (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 5); — Нікуди вони не ходили, це я тобі набрехав. От, свята правда (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 9); «Кожна література, пишете Ви, якщо вона хоче бути не мертвою, а живою, зможе подати тільки те, що дає само життя». Суща правда! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 245); Ви чули.. що сказав мій фронтовий товариш? Чули? То знайте ж: все сказане ним — чистісінька правда! (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 188); — Бабусенько, голубонько, Серце моє, ненько! Скажи мені, щиру правду, Де милий-серденько? (Тарас Шевченко, I, 1963, 58); Коли на правду йде — якщо говорити щиро, нічого не приховуючи. Коли вже на правду йде, то й мені він чи одну нічку снився? (Марко Вовчок, I, 1955, 229); На правду вийшло — сталося так, як передбачалося. Аж бач! Так воно й на правду вийшло, хлопці. Прибіг Петро, гукнув, загурчав (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 47); По правді — не відступаючи від істини; справді, насправді. Я ворожбу такую знаю. Хоть що, по правді одгадаю, І вже ніколи не збрешу (Іван Котляревський, I, 1952, 154); Та й жив ти не в трояндовім, вінку, Лаврового по правді заслуживши (Максим Рильський, II, 1960, 142); Правда на моєму (твоєму, його, нашому і т. ін.) боці; Твоя (його, ваша, їхня) правда — хтось правий, має рацію у чому-небудь. Де і в чому він схибив, що не зміг заволодіти її серцем? Адже правда на його боці, на його? (Олесь Гончар, II, 1959, 192); А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили! Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила! (Тарас Шевченко, I, 1963, 334); Воно, звичайно, може, їхня правда. Мабуть-таки, їхня. Не ті часи. Тепер вже на волах далеко не заїдеш (Олександр Довженко, I, 1958, 75); Правду кажучи; Кажучи (сказавши) по правді; По правді сказати; Правду сказати (мовити, змовити), у знач. вставн. сл. — дотримуючись істини. Правду кажучи, йому й самому кортіло довантажити підводи ще бодай сотнею мін, (Олесь Гончар, III, 1959, 312); Я, по правді сказавши, й тепер трохи дивуюсь, що мені так легко пишеться до Вас (Леся Українка, V, 1950, 10); — Та вона проворна: це правда, але, сказати по правді, дуже робоча (Нечуй-Левицький, VI, 1960, 320); І правду сказать — не живу я з людьми як слід (Панас Мирний, V, 1955, 344); Мордатий він собі пан і, правду змовити, поганий (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 274); [Усякими і т. ін.] правдами й неправдами див. неправда.
Від правди не втечеш — уживаються для констатації факту, який для мовця або для співрозмовників не дуже бажаний або неприємний. — А хто ж ми? — насторожився Марат. — Ох, тільки підмайстри, — зітхнув Крушина. — Газетні підмайстри.. Від правди не втечеш... (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 120); Дивитися (глянути, подивитися і т. ін.) правді в очі (у вічі) див. око 1; Ніде правди діти див. дівати; Ніде (нема де) правди сховати — те саме, що Ніде правди діти. Батько завсігди казав, що як довчусь я в нашій школі, то віддасть мене ще в місто вчитисч. Ніде правди сховати, мені це зовсім це попобалось (Борис Грінченко, I, 1963, 291); Правду говорити (казати, сказати, рубати, різати і т. ін.) у вічі (в очі, до віч); Правду (правду-матінку) різати (рубати) — говорити сміливо, відверто, нічому не приховуючи. Василь пашустрився [наїжачився]. Ріже прямо у вічі Йосипенкові правду, перед людьми страмить (Панас Мирний, IV, 1955, 170); [Любов:] Оресте, ти дорікав мені, що в мене бракує одваги, що я боюсь сама собі сказати правду в вічі… я тепер нічого не боюсь, нічого… (Леся Українка, II, 1951, 44); У нас так ведеться: ми один одному рубаймо правду у вічі (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 393); Як перед більшим менший чоловік До правди повернуть язик: Одважився, по стародавній, мові. Що хлібець їж, А правду ріж, — Того й гляди — утнуть, як Комарові (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 89); Через ці кляті порядки і пішов я з гвардії, тому що звик різати правду-матінку просто в вічі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 130); Проти правди не попреш - справжньою стану речей приховати не можна. — Я, каже, ..тепер знаю, що тільки з червоним прапором нас прийме народ.. Проти правди не попреш (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 110).

2. Правдивість: правильність. Правда в їхньому дитбудинку була мірилом усіх чеснот, (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 34); Одна з чудових якостей фільму «Тіні забутих предків» — поєднання історичної й фольклорної правий з сучасністю звучання (Мистецтво, 3, 1965, 41);
//  чого, у знач. означ. Який відповідає істині, дійсності. Вірю я в правду свого ідеалу (Леся Українка, I, 1951, 271); Вона має право сказати йому слово правди! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 29).
 Правда життя — правдивість у художньому зображенні різних життєвих колізій. Кожна нова зустріч з геніальною спадщиною Горького дедалі зміцнювала мої творчі, принципи, серед яких провідним і незмінним залишалась вірність сценічній правді, життя (Амвросій Бучма, З глибин душі. 1959, 57).
Служити (догоджати і т. ін.) вірою і правдою кому, чому — самовіддано або запопадливо ставитися до кого-, чого-небудь. Не знає [сестра], чи цілувати, чи лаяти свого брата, який вірою і правдою догоджає панам (Михайло Стельмах, I, 1962, 10); Звернувся [отаман] до всіх повстанців, щоб складали зброю та йшли служити вірою і правдою радвладі (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 57).

3. Справедливість; порядок. який ґрунтується на справедливості: протилежне кривда. Нехай же вітер все розносить На неокраєнім крилі. Нехай же серце плаче, просить Святої правди на землі (Тарас Шевченко, I, 1963, 224); За правду, браття, єднаймось щиро (Леся Українка, I, 1951, 55); І писав Грицько в далеке місто, воював за правду на селі (Володимир Сосюра, I, 1957, 345);
//  Соціально зумовлено розуміння справедливості. З хазяйської правди наймитові очі лізуть (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 89); Мужича правда єсть колюча, А панська на всі боки гнуча (Іван Котляревський, I, 1952, 274); Скрізь по степах судяться зараз дві правди: правда багатих і правда бідних (Юрій Яновський, II, 1958, 178);  * Образно. Кати знущаються над лами, А правда наша п'яна спить (Тарас Шевченко, I, 1963, 323); Світало світло правди, Поролось зло з добром (Іван Франко, XIII, 1954, 232); Тоді, ліс грім під час негоди Впаде на голову катів, Нам сонце правди і свободи Засяє в тисячах огнів (Микола Вороний, Вибр., 1959, 201).
 По правді — справедливо. По правді роби — доброго кінця сподівайся! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 105); Не по правді ви із своєю Лесею робите (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 67); Він буде судити не за могоричі, а буде судити по правді (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 401); Стояти (стати) за правду — відстоювати справедливість. Научає [син].., Як в світі жить,.. За правду стать! за правду згинуть! (Тарас Шевченко, II, 1963, 369); — За це він у вас молодець, що за правду стоїть (Андрій Головко, II, 1957, 251).
Правда зверху буде — справедливість переможе. — Ти вже таки колись правда зверху буде! — думали вони [кріпаки] і стали дожидати «слушного часу»… (Панас Мирний, I, 1949, 324).

4. Уживаються, як назва кодексів середньовічного права. Вусика Правда.

5. у знач. присудк. сл. Справді, насправді. [Міріам:] Се правда! він ніколи не вважав на те, що з вас ніхто його не вартий (Леся Українка, II, 1951, 123); — Воно таки правда, що Чіпка непевний (Панас Мирний, II, 1949, 414); У чому і без залежного слова. Уживаються як запитання в сполуч. із частками хіба не, чи, невже і без них. Чим, каже, вони будуть платити, коли їм і самим їсти нічого?.. Хіба не правда то? (Панас Мирний, IV, 1955, 250); — І ваша мама, здається, любить книжки, любить читати. Правда? (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 40); — Невже ж цьому правда? — шибала думка по його голові. — Невже ж цьому правда? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 193).

6. у знач. вставн. сл. Справді. Добра такого таки зроду У мене, правда, не було (Тарас Шевченко, II, 1953, 70); — Вирив вам дучки в повний профіль... Не дуже, правда, розкішно, але сухо (Олесь Гончар, III, 1959, 210);
//  Щоправда. Поки серед череню лежало трухле полінце (останнє),.. Ватря була ніби покійна. Правда, чорні думки й тоді вже снували по її обличчю (Панас Мирний, IV, 1955, 288).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 497.

Коментарі (0)