в означеннях
Тлумачення, значення слова «правдивий»:

ПРАВДИ́ВИЙ, а, е.

1. Який відповідає правді, істині. Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива (Тарас Шевченко, I, 1963, 143); Осторонь праці, громадської, колективної праці, якою так прекрасно осяяна вся радянська дійсність, не може бути правдивого показу цієї дійсності в її найістотніших рисах (Максим Рильський, IX, 1962, 184).

2. Який говорить правду; чесний, справедливий. Щирій, правдивій дівчині стало чогось ніяково, навіть соромно (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 27); Дмитренко чоловік правдивий, не одурив Чіпку (Панас Мирний, I, 1949, 374); Правдивим будь — але не всім, ти одкривайся. Хоробрим будь — але на техніку зважай (Павло Тичина, II, 1947, 202);
//  Який виражає правду, служить для вираження правди. В розвиток великої, могутньої, правдивої і вільної.. російської мови принесла свою пайку і мова українська, мова-сестра (Максим Рильський, IX, 1962, 130); Христина рівно, правдивими очима подивилась на матір (Михайло Стельмах, I, 1962, 352).

3. Справжній, явний. З пана не буде правдивого отамана! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 109); Венера, як правдива мати, Для сина рада все оддати (Іван Котляревський, I, 1952, 209); З правдивим жалем покидаєм той любий, поетичний куточок України! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 45); Ми друзів правдивих в біді пізнавали (Михайло Стельмах, V, 1963, 31);
//  Правильний. І розум мій, і серце, й віра кажуть, що путь моя правдива (Леся Українка, III, 1952, 52); Прийшов лікар, щось-то дав, але поставити правдивий діагноз не зміг (Гнат Хоткевич, I, 1966, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 499.

Коментарі (0)