в означеннях
Тлумачення, значення слова «правець»:

ПРАВЕ́ЦЬ, вця, чол.

1. Гостре інфекційне захворювання, що характеризується корчами; спричинюється мікробом, який проникає в організм через рани, подряпини і т. ін. Дружина його на тому тижні якось необережно порізалась ножем. Піти б до лікарні, а вона рукою махнула — пройде! Не пройшло — підкинувся правець (Радянська Україна, 27.IX 1962, 3).
Правець ударив кого — хтось помер. — Чудесний прейскурант смертей! Почив на лаврах дід Василь Худяк. Гукає в небо Шабанов. Проповідника правець ударив (Олександр Довженко, I, 1958, 125); Правцем (у правець) поставити кого: а) померти. Був би він рядовим — давно б лежав на операційному столі. А велике начальство само командує. Козириться, поки його правцем поставить (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 405); б) остовпіти від несподіванки. Христю мов хто у правець поставив від такого питання, вона аж скорчилася (Панас Мирний, III, 1954, 369); Щоб тебе (його, вас і т. ін.) правцем виправило! — уживається як проклін, лайка. Щоб вас правцем виправило! Отак перекрутили факти (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 98).

2. перен. Стан нерухомості, викликаний сильним душевним потрясінням. Тільки погрозливий рух Кампир-Равашу, грім і блискавки зрештою пробудили цих людей від жахного правця (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 181).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 501.

Коментарі (0)