ПРАВОБЕРЕ́ЖЦІ, ів, мн. (одн. правобережець, жця, чол.). Жителі правобережжя (на Україні — правого берега Дніпра). — Не можемо ж ми віддати правобережцям першість (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 201).
ПРАВОБЕРЕ́ЖЦІ, ів, мн. (одн. правобережець, жця, чол.). Жителі правобережжя (на Україні — правого берега Дніпра). — Не можемо ж ми віддати правобережцям першість (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 201).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 507.