ПРАВОВІ́Д, а, чол., заст., рідко.
1. Те саме, що правознавець. — А знаєш де Шестірний? — спитав Петро Жука. — А де — Правовідом... (Панас Мирний, I, 1954, 353).
2. іст. У царській Росії — вихованець училища правознавства — привілейованої вищої школи для аристократичної молоді.