в означеннях
Тлумачення, значення слова «правовірний»:

ПРАВОВІ́РНИЙ, а, е.

1. Який суворо дотримується догматів певної віри, релігії. Федір Стринський вважав себе священиком справедливим, правовірним (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 286);
//  перен. Який суворо дотримується якого-небудь учення, системи поглядів, напряму в мистецтві і т. ін. В художньому відділі журналу [«Музагет»].. основний той все ж задавали «правовірній естети і символісти (Поезія і революція, 1950, 75); З Західного фронту надходять каламутні відомості. А Гільдхен вирішила раптом вдавати з себе правовірну нацистку (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 234);
//  у знач. ім. правовірний, ного, чол. Людина, яка суворо дотримується догматів певної віри, релігії. Те свято.. не оминало жодного кутка, де проживали правовірні (Ольга Кобилянська, III, 1950, 519); [Богомолка:] Це гілка не проста! Вона дав тверду віру тим правовірним, хто її [гілки] не має... (Нечуй-Левицький, II, 1956, 452).

2. Який сповідує іслам (у мові самих мусульман і в творах про їхнє життя). Татари споживали конину й баранину. Як правовірні магометани, вони ніколи не вживали свинини (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 125); У кущах, на околиці татарського хутора, стояла малопомітна баня, в якій правовірні мусульмани робили всякі свої обмивання (Василь Кучер, Голод, 1961, 80);
//  у знач. ім. правовірний, ного, чол. Той, хто сповідує іслам. На поклик муедзина правовірний починає молитву (Леся Українка, III, 1952, 680); Муедзин востаннє проскрипів з мінарету «ла алла», і правовірні спочивають (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 291).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 507.

Коментарі (0)