ПРАВИТИ 1, влю, виш; мн. правлять; недок.
1.
перех. і неперех., ким, чим, рідко що. Здійснювати
верховну владу над ким-, чим-небудь; керувати,
володарювати. А може й сам на небеси Смієшся, батечку, над
нами Та може радишся з панами, Як править миром!
(Тарас Шевченко, II, 1963, 253); Ласкава пані Катерина Росію
правила. Бенкет Змінявсь бенкетом (Максим Рильський, II,
1956, 126); Старий цар умер, а зосталося два брати.
Старшому ж не можна було чомусь царством правити
(Панас Мирний, I, 1949, 215);
// Керувати, розпоряджатися
ким-, чим-небудь. Лісовик довгобородий Лісовим масивом
правив, Доглядав ретельно лісу (Леонід Первомайський, З глибини,
1956, 33); * Образно. Неволя й досі править в сій країні!
(Леся Українка, I, 1951, 71).
2. перех. і неперех., ким, чим, рідко кого, що і без додатка. Спрямовувати рух кого-, чого-небудь. Який же то козак править човном? (Марко Вовчок, I, 1955, 92); Кожної хвилини фаетон міг перекинутись. Але вміло правила кіньми Софія (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 24); Хурман вперто правив коней понад залізницею (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 177); Я ж не прошений-таки, Спритно виліз на санки, Попросив у брата віжки, Бо я править вмію трішки (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 8).
3. неперех. Прямувати куди-небудь. Максим правив
до галяви (Михайло Стельмах, I, 1962, 217);
// перен. Мати якісь
наміри. — Кортить мені довідатися, куди він
править. — Та нікуди! (Павло Загребельний, Диво, 1968, 146).
♦ Правити путь — постійно рухатися в певному
напрямку.
4. перех. Доставляти щось куди-небудь. Так і не дав моторки, сказав, що правитиме нею огірки на перевалку (Олесь Гончар, Новели, 1954, 138).
5. перех. Справляти, чинити, учиняти що-небудь.
Справді, чудні та небувалі се розбійники уявилися і
чудний і небувалий вони теж розбій правили (Марко Вовчок, I,
1955, 358); І, п'яні долею ясною, Бенкети правлять
багачі (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 73).
♦ Посиденьки правити — марнувати час у
бездіяльному сидінні й балаканині. — Нема часу по хатах
посиденьки правити. Швидше відпускай чоловіка
(Михайло Стельмах, II, 1962, 172); Суперечки правити — сперечатися
тривалий час. [Марія:] Що ж це вони, справді, цілий
ранок суперечки правлять. Пора вже вирішувати щось
(Олександр Левада, Марія, 1953, 48).
6. перех. і без додатка. Здійснювати обряди (найчастіше культові: молебень, тризну, панахиду і т. ін.). Руїну слави Рим пропиває. Тризну править По Сціпіонах (Тарас Шевченко, II, 1963, 291); О, Нестор правив утреню дуже помалу (Іван Франко, VII, 1951, 44); Біля ями на землю опустили мари. Знову правив піп і співала півча (Андрій Головко, II, 1957, 339).
7. неперех., за що, чим. Виконувати якесь
призначення, бути придатним для чогось. Зайшли в Саїдів
кабінет, що разом і за світлицю і за спочивальню правив
йому (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 135); Ратушна площа, як
центр середньовічного Талліна, спочатку правила за
ринкову площу (Наука і життя, 11. 1967, 54);
// Мати здатність
служити чим-небудь. Вона, та література [російська],
може правити гідним зразком високомистецької
реалістичної літератури (Українська літературна критика.., 1959, 251);
// за що. Ставати чим-небудь. Може воно колись і правда
була, а тепер за брехню править (Номис, 1864, № 6859);
// за кого, ким. Виконувати певні обов'язки кого-небудь,
бути кимось. В артілі «Нове життя» за голову
правив Іван Петрович Клен (Остап Вишня, I, 1956, 411);
Одразу відчулося, що цей найбагатший на всю околицю
парубок править тут верховодою (Василь Минко, Моя Минківка,
1962, 128).