в означеннях
Тлумачення, значення слова «пражити»:

ПРАЖИТИ. жу, жиш, недок., розм.

1. перех. Те саме, що прягти 1; смажити. Янко не хотів молока, і вона пражила йому яєчницю [яєчню] (Ольга Кобилянська, III, 1950, 488).

2. неперех. Те саме, що прягти 2. А тим часом — був се липень — Сонце пражить, мов наняте, Бачиться, могло б і мозок Висушити в голові (Іван Франко, XII, 1953, 120); — Хіба не під одним дощем мокли в полі? Чи не одне сонце нас пражило? (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 280);
//  рідко. Проймати, допікати (про вітер, мороз і т. ін.). Ніч; небосхил туманіє; Сніг окрив куток, Стужа гірше скаженіє, Пражить до кісток (Павло Грабовський, I, 1959, 284);
//  рідко. Сильно дути, віяти. Вітер пражив у очі, розвертав полу кожуха (Василь Стефаник, Вибр., 1949, 194).

3. перех., перен. Катувати, прягти вогнем. — А при виборах голосуй завдно на [за] нашого мужицького кандидата. Не зрадь громади, аби тебе й на вогні пражили (Лесь Мартович, Тв., 1954, 178).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 511.

Коментарі (0)