в означеннях
Тлумачення, значення слова «празник»:

ПРА́ЗНИК, а, чол.

1. розм. Те саме, що свято 1. [Семен:] Заробив ще більше, як торік: таки ні одного буденного дня не прогуляв, а іноді то й у празник робив, хай господь милосердний простить... (Марко Кропивницький, I, 1958, 62); Раз був празник у громаді, з'їхалися гості раді, їли, пили, що було, і співали, аж гуло (Осип Маковей, Вибр., 1954, 405); У Петра жупанина, як він казав, хоч і давня, але носив її тільки в празник (Григорій Косинка, Новели, 1962, 67); Аж тут враз! враз! похід робітничий. Чий же червоніший празник, як цей май? (Павло Тичина, I, 1957, 137);  * У порівняннях. Як великого празника, було жде вона звістки од свого сина (Нечуй-Левицький, I, 1956, 106);
//  перен. Подія або особа, що приносить комусь радість, насолоду, хороший настрій. Сама собі [Солоха] якось спідницю вибійчану пошила. Боже! Який то для неї празник був (Панас Мирний, I, 1954, 60); — Невже ти забулась, яким колись празником був для тебе Іван? — А тепер гірше будня став, — спалахнула Марійка (Михайло Стельмах, II, 1962, 24).
Буде [колись] і на нашій вулиці (улиці) празник; Прийде [колись] і (й) на нашу вулицю празник — те саме, що Буде й на нашій (моїй і т. ін.) вулиці свято (див. свято). Старий батько під голос їх [дочок] пісень, немов дитина, снував рожеві плани. — Не бійтеся, діти! — говорив він. — Якось-то бог дасть, буде колись і на нашій улиці празник (Іван Франко, III, 1950, 60); — Просимо ж до нас на вечерю. Не погордуй уступити до нашої простацької господи.. Прийде й на нашу юлицю [улицю] празник (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 128).

2. заст. День чи дні, певним чином відзначувані звичаєм або церквою. А сьогодні, у такий великий празник, він ще більш молився, і на серці так йому було весело, як і усякому богобоязному (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 66); Після провід через тиждень треба було справляти празник мироносиць (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 367); — Донедавна вона і в церковному хорі співала, — похвалився Цимбал. — На храмові празники навіть в інші села запрошували: голос, як дзвіночок! (Олесь Гончар, II, 1959, 169).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 512.

Коментарі (0)