ПРЕБІ́ДНИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. бідний, розм. Дуже бідний. Там дівувала годів сорок дівка, а звали її Солоха. Бідна та пребідна: ні одежі у неї не було і нічого (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 211).
ПРЕБІ́ДНИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. бідний, розм. Дуже бідний. Там дівувала годів сорок дівка, а звали її Солоха. Бідна та пребідна: ні одежі у неї не було і нічого (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 211).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 524.