в означеннях
Тлумачення, значення слова «прецедент»:

ПРЕЦЕДЕ́НТ, у, чол.

1. Вчинок, випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних вчинків, випадків. Про гонорар докторові Дерижанову я надумалася так: його питай не питай, він нічого виразно не скаже, я се знаю з деяких прецедентів (Леся Українка, V, 1956, 236); [5-й чиновник:] У вас нема посилань на авторитети. Це не має прецедентів у науці. [Мічурін:] То й добре... Тепер наука їх матиме (Олександр Довженко, I, 1958, 425); Навіть найбільш загальний екскурс в історію містобудування свідчить, що не було ще такого прецеденту, щоб нові засоби відкидали зроблене у цій галузі раніше (Вечірній Київ, 26.VI 1971, 4).

2. У праві — рішення суду щодо певної справи, яке в подальшому є взірцем для судів при розв'язанні аналогічних справ. Мені не слід було забувати, що по судах цієї, як і всіх англо-американських країн, вирішальну роль грають не закони, лише прецеденти (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 547.

Коментарі (0)