Словник української мови

ПРЕЦЕ́СІЯ, ї, жін. Рух осі обертання твердого тіла по круговій конічній поверхні. О. Я. Орлов та С. П. Федоров незалежно один від одного продовжували дослідження з теорії прецесії (Вісник АН УРСР, 11, 1957, 48);
//  Рух осі небесних світил (зокрема Землі, Місяця) по круговому конусу навколо прямої лінії, перпендикулярної до площини їх орбіти. У другому столітті до нашої ери Гіппарх, астроном древньої Греції, відкрив явище прецесії — повільне переміщення точок весняного і осіннього рівнодення, що є наслідком руху осі обертання Землі у просторі (Знання та праця, 10, 1968, 20); Коливання Місяця (прецесія) — річ дуже істотна. Це щось на зразок тих коливань, яких зазнає вісь дитячої дзиги: вона завжди описує в повітрі більший чи менший конус (Наука і життя, 11, 1968, 10).