в означеннях
Тлумачення, значення слова «прецінь»:

ПРЕЦІНЬ, діал.

1. част. Адже (див. адже 1). Не можна сказати, щоби й вони його не любили!.. Прецінь Івась був їх дитина не менша других, прецінь ніколи їм не дігнав [допік] ні непослухом, ні прикрим словом (Іван Франко, I, 1955, 139); — Пощо ти вбив зайця? — гнівався Івоніка. — Ти ж знаєш прецінь, що вони тепер недобрі. Що тепер заборона! (Ольга Кобилянська, II, 1956, 137); — Бабо! — гукав було за звичкою старий. — Ну, яка я тобі баба? — гнівалася стара. — Прецінь у мене є людське ім'я, пане гімназіальний професор!.. (Юрій Яновський, I, 1954, 109);
//  Все-таки. На Будзиновського не нарікаємо тому, що прецінь він з чогось жити мусить (Василь Стефаник, III, 1954, 65).

2. присл., у знач. вставн. сл. Між іншим. — Якщо вам справді далеко, то давайте трішки посидимо, перепочинемо. — Нічого, я вже привикла.. — Прецінь, ви слушно сказали, привичка важить багато, — з радістю підхопив Стась (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 97).

3. спол., також у сполуч. із спол. а. Проте, однак, зате. Хоч я упаду по шию в воду, що ж я маю діяти, Хоч я і згину, прецінь поплину з милим ся повидати (Пісні та романси українських поетів.., I, 1956, 186); Я сидів на возі.. і весь дрожав [дрижав] з ляку перед власними мріями, а прецінь не міг від них відорватися [відірватися] (Іван Франко, IV, 1950, 471).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 548.

Коментарі (0)