в означеннях
Тлумачення, значення слова «предок»:

ПРЕ́ДОК, дка, чол.

1. Старший родич по висхідній лінії з боку матері або батька (звичайно старіший за діда, бабу). В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 154); Предків я знав по пальцях — до мого діда включно (Юрій Яновський, I, 1958, 86);
//  Той, від кого веде свій початок рід. Жителі села звичайно належали до одного роду. Вони вважали себе потомками одного спільного предка (Історія середніх віків, 1955, 5);
//  Родоначальник якогось виду або роду (про тварин). Предком усіх сучасних домашніх котів є африканський дикий кіт (Наука і життя, 4, 1966, 37).

2. перев. мн. Попередники сучасних поколінь; люди, що жили задовго до теперішніх часів. [Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сто рік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомна праця, — вони злились в єдину теорему (Леся Українка, III, 1952, 97); Прекрасна наша Вітчизна. Щоб одстояти її від посягання ворогів, не раз наші предки засівали береги Дніпра своїми кістками (Петро Панч, В дорозі, 1959, 244); Ще той собор у Києві стоїть, Що предок звів на диво поколінням (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 24); Живі факти реальної дійсності свідчать, що соціалізм приніс трудящим.. Країни Рад такі матеріальні й духовні блага, про які їх предки не могли навіть мріяти (Комуніст України, 3, 1969, 43);
//  тільки мн. Ті, від кого походять певні людські племена, народності і т. ін. На півночі і північному сході вони [венеди] потім стикалися з окремими угро-фінськими племенами — предками естонців, фіннів, карелів, мордви, марі та інших народів (Історія СРСР, I, 1957, 23); Давні племена своїми предками вважали тварин (Наука і життя, 8, 1963, 32).
 З предка; З предку-віку, у знач. присл. — з давніх-давен, і давніх часів; віддавна. Недалеко від Полтави, Де широкими гіллями Ліс над Ворсклою гуде, — З предка, з діда.. Незавидний жив козак (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 80); З предка живуть Кабашні у цих місцях (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 36); Без границі й без копця, Від конця [кінця] та й до конця Зеленіє степ кругом 3 предку-віку облогом (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 404).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 528.

Коментарі (0)