ПРЕДО́СИТЬ, присл., розм. Цілком досить; цілком достатньо. Решти води було предосить для самої господарки. Хіба згадаєш, скільки разів доводилося обходитись і меншою її кількістю! (Юрій Яновський, II, 1954, 70).
ПРЕДО́СИТЬ, присл., розм. Цілком досить; цілком достатньо. Решти води було предосить для самої господарки. Хіба згадаєш, скільки разів доводилося обходитись і меншою її кількістю! (Юрій Яновський, II, 1954, 70).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 529.