Словник української мови

ПРЕДСТА́ТИ, ану, анеш, док., перев. перед ким — чим, книжн., заст. З'явитися перед ким-, чим-небудь. О, Нероне! Нероне лютий! Божий суд, Правдивий, наглий, серед шляху Тебе осудить. Припливуть І прилетять зо всього світа Святиє [святі] мученики. Діти Святої волі. Круг одра, Круг смертного твого предстануть В кайданах (Тарас Шевченко, II, 1963, 285); Кінець кінцем збагнувши, що перед ним представ Козак Мамай, пан Купа спитав необачно: — Чи не з того світу, Козаче? (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 42);
//  Постати в уяві, в думках, у пам'яті. І начебто замилується око. Та не минеться гіркота досад, Бо ти предстанеш тиха, одинока, І знову землю, вітер і потоки Я поверну назад, назад, назад! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 54);
//  перен. Виявитися певним чином, розкритися перед ким-небудь. Природа, облагороджена нами, очищена від випадковостей божого хаосу і заростей диких, перетворена творчістю, предстане перед народами світу в такій новій красі, в якій предстала сьогодні перед світом велика радянська людина, творець життя, поборник миру на землі (Олександр Довженко, III, 1960, 486); Образ Франка повинен предстати перед читачем в усій величі й силі, без полуди і підфарбування, зі всіма притаманними його характерові рисами (Радянське літературознавство, 8, 1966, 55).