ПРЕДСТАВНИ́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Який складається
з багатьох представників кого-, чого-небудь, включає
достатню кількість представників. Біла миша стала
предметом обговорення навіть в такій представницькій
міжнародній організації, як ЮНЕСКО. Тут працює
спеціальний комітет по лабораторних тваринах
(Наука і життя, 2, 1967, 30);
// Який відбиває інтереси багатьох
представників кого-, чого-небудь. Паша соціалістична
демократія широка і представницька (Радянська Україна,
14.III 1967, 1); Скликання Московського [Всесвітнього]
конгресу — одна з найвидатніших подій нашого часу.
Головною особливістю його є широкий, представницький
характер (Комуніст України, 7, 1962, 3).
2. Який ґрунтується на праві обирання своїх представників (звичайно про органи влади, управління). Правління цього [студентського] товариства переобиралося щороку і було представницьким (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 54); Самодержавство царя вело відчайдушну боротьбу проти запровадження представницьких установ у Росії (Ленін, 20, 1971, 4); Українські буржуазні націоналісти намагались створити враження, що Центральна рада нібито є представницьким органом, який виявляє волю українського народу, тобто робітників і селян (Історія УРСР, II, 1957, 36); Ради депутатів трудящих є найширшими представницькими установами населення (Комуніст України, 2, 1965, 15).