Словник української мови

ПРЕДИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лог., грам. Стос. до предиката. Предикативні відношення — відношення, що встановлюються між присудком і підметом, тобто між головними членами, які утворюють структурне ядро двоскладного речення (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 134);
//  Який містить присудок. Предикативне сполучення;
//  Який є присудком або входить до складу присудка. Предикативні форми — власне дієслівні форми, за допомогою яких виражаються категорії особи, числа, часу і способу (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 134); Предикативний прислівник.