в означеннях
Тлумачення, значення слова «прегарний»:

ПРЕГА́РНИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. гарний, розм.

1. Дуже гарний (у 1, 2, 4 знач.). Юзі справили на роковини таку гарну-прегарну білу довгу сукню... (Леся Українка, III, 1952, 663); Хутко схопила [панночка] вишиту шовком хустину, накинула собі на обличчя і довго сиділа, відкинувши назад свою прегарну голову (Олександр Довженко, I, 1958, 245); А молодиця прегарна, років їй, певно, сорок, хода спокійна і навіть велична (Юрій Яновський, I, 1954, 62); Як віз похилився набік, один мішок, скотившися, розв'язавсь, і мірка — або й більше — пречистого та прегарного борошна пшеничного в калюжу пішла! (Борис Грінченко, II, 1963, 457); [Писар:] Ваша поема повинна бути прегарна (Володимир Самійленко, II, 1958, 131); Ніколи досі не почував себе таким вдоволеним, як цього прегарного поранку (Ольга Кобилянська, III, 1956, 29); Настрій складався прегарний, і Ананій співав та вальсував сам із собою І в кімнатці Анелі (Юрій Яновський, I, 1958, 554).

2. Уживається як складова частина деяких ботанічних назв. Ковила прегарна.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 525.

Коментарі (0)