ПРЕГУ́СТО, також у сполуч. із сл. густо, розм. Присл. до прегустий. Покрівлі висовуються не більше як на аршин з боку гори, а по цьому виступі густо-прегусто поросли ялини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 414).
ПРЕГУ́СТО, також у сполуч. із сл. густо, розм. Присл. до прегустий. Покрівлі висовуються не більше як на аршин з боку гори, а по цьому виступі густо-прегусто поросли ялини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 414).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 526.