в означеннях
Тлумачення, значення слова «премудрий»:

ПРЕМУ́ДРИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. мудрий, заст., уроч.

1. Який має дуже великі розумові здібності. [Гаврило:] Та ти вже у нас відома книжниця. Мудра та премудра!.. (Марко Кропивницький, III, 1959, 147); [Микита:] Благослови, премудрий отче, слово, — .. щоб од книг зерно добра й любові В своїй душі посіяти й зростить (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 12);
//  у знач. ім. премудрий, рого, чол. Дуже мудра людина. [Сінон:] Ой, царю чи віщий прозорливцю! Я не знаю, як маю величать мого владаря... Алея бачу розум боговитий у тебе на чолі. Збагни ж, премудрий, ти душу елліна (Леся Українка, II, 1951, 307);
//  ірон. Дуже хитрий або нерозумний. Дознаються небожата, Чия на вас шкура, Та й засудять, і премудрих Немудрі одурять! (Тарас Шевченко, I, 1963, 331); Князь той премудрий п'ятнадцять літ Кормив своє стадо водою (Іван Франко, XIII, 1954, 421).

2. Сповнений глибокої, надзвичайної мудрості. Схаменувсь вже над річкою: стою на кручі, а якіїсь два ченця мене охрещують і святою водою обкроплюють та гово рять мені премудрії речі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 100); І на віки із сонцем чистим, Премудре, вічне, грозове, У слові Партії огнистім Те слово Леніна живе! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 207); Той Альдус Мануціс замислив премудре діло — видати древні рукописи (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 171);
//  розм. Надзвичайно важкий для сприймання, розуміння, засвоєння; складний, заплутаний. [Іван:] Вашій милості вгодно було нам, простим людям, премудрую загадку загадати, і звеліли, коли хто одгадає, то щоб до вас явитись (Микола Костомаров, I, 1967, 275); Були такі премудрі панські закони, не закони, а глузування з людей (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 15);
//  ірон., жарт. З сутінків висунулося кругловиде обличчя Пріськи Затірки, дуже смирної і вайлуватої дівчини, яка ось уже на протязі місяця ніяк не може здолати таку премудру штуку, як літера А (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 77); Маленький тендітний учень, зіщулений в грудочку, тремтячим пером виколупував на папері премудрі слова — «Чоловік ходить ногами» (Петро Колесник, Терен.., 1959, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 537.

Коментарі (0)