ПРЕПОГА́НО, розм. Присл. до препоганий. Ми
цілим гуртом пішли на вечір до відомого астронома
Мейєра, де нам співали якась співачка і художник
Рудінов.., але співали препогано (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 334);
// у знач. присудк. сл. Як препогано, як Катуллові
твоєму тяжко! І щодня то гірше, то прикріше...
(Микола Зеров, Вибр., 1966, 206).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 540.