в означеннях
Тлумачення, значення слова «препоганий»:

ПРЕПОГА́НИЙ, а, е, розм.

1. Позбавлений будь-яких добрих якостей, властивостей; дуже поганий; надзвичайно неприємний. — Либонь не знаєш Собачого життя мого! — Сказав Бровко, — ..Всього доводиться терпіти .. Та ще к тому і їжа препогана, Хлиснеш помий, коли дадуть (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 115); Зупинився [Лис Микита] і знов придивляється: та невже се я сам? .. Якийсь дивний і страшний звір, синій-синій, з препоганим запахом, покритий не то лускою, не то якимись колючими гузами (Іван Франко, IV, 1950, 93).

2. Який зовсім не відповідав певним вимогам, потребам, нормам. Сьогодні препогана погода, цілий день дощ, гуляти не можна (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 413); Препоганий стан здоров'я;
//  Викопаний дуже недосконало, немайстерно. Признайтеся — в тій церкві Сходи дуже невигодні [невигідні], Препогані (Леся Українка, IV, 1954, 157).

3. Який не обіцяв нічого доброго; дуже невтішний, сумний. Побачив Кіт, що діло препогане, Що, може, і йому вона [Щука] в пригоді стане, — Узяв куму на спину примостив, Поніс до ставу та й пустив (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 108);
//  Дуже гнітючий, безрадісний. Перед тим як лягти, Федір Іполитович довго ходив туди й сюди по кабінету. Такої препоганої доби в своєму житті він не запам'ятав нібито ані одної (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 46); Препоганий настрій.

4. Якому властиві негативні моральні якості (про людей); дуже недоброзичливий, неприязний, злий. Все вона [невістка], вона забрала! Вона, препогана! Взяла щастя, взяла долю І мого Івана (Степан Руданський, Тв., 1959, 86).

5. Вартий гострого осуду (про манери, поведінку, вчинки і т. ін.). Тільки в мене був один звичай препоганий: любила ласуватись.. Зо всіх гладишок чисто було вершки поз'їдаю, наче той кіт (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 356); — Ось погляньте самі на себе: звичайні хлопці й дівчата, не янголи, а скорше чорти, освіта дуже різна, характери іноді навіть препогані!.. (Юрій Яновський, I, 1954, 179);
//  Який ганьбить, нлямус кого-небудь. Ревізія пройшла — наслідок препоганий: У вулику на всій стіні Премудрі плани, А меду — ані-ні! (Микита Годованець, Заяча математ., 1961, 23).

6. Дуже непривабливий; зовні негарний. Батько, мати не сплять, На сторожі стоять, Не пускають саму мене У садочок гулять. А хоч пустять, то з ним, З препоганим старим, З моїм нелюбом багатим, 3 моїм ворогом злим! (Тарас Шевченко, II, 1963, 138);
//  перен. Який викликає надзвичайну огиду, ненависть; проклятий. Не вважає князь на віщий спів: «Нум, русичі, славетні дні спом'янем, Покажем шлях кощеям препоганим До Лукомор'я голих берегів!» (Микола Зеров, Вибр., 1966, 51).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 539.

Коментарі (0)