Словник української мови

ПРЕ́РІЯ, ї, жін. Рівнинна місцевість у Північній Америці з трав'янистою рослинністю степового типу. — Хотілось би мені побачити високі гори, що верхахи досягають до хмар, здорові ріки, широкі, без кінця прерії (Нечуй-Левицький, V, 1966, 132); Піднялося в небо рідкісне птаство, помчали в степ прудконогі олені та смугасті зебри, дикі монгольські коні та сайгаки, могутні бізони американських прерій та біловезькі зубри (Олесь Гончар, II, 1959, 31); В Північній Америці степ називається прерією (Фізична географія., 6, 1957, 151);
//  Степовий ландшафт, що нагадує таку місцевість. Херсонщина! Безмежний край українських прерій (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 212); — Вірите, — з Парижа, з набережної Сени мене тягло сюди, в дике Присивашшя, в наші українські прерії (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 133).