в означеннях
Тлумачення, значення слова «преславний»:

ПРЕСЛА́ВНИЙ, а, е.

1. розм. Який надзвичайно уславив себе чим-небудь, достойний великої слави. Громада чмелем загула, У дзвони задзвонили, Гармата заревла, І бунчугами вкрили Преславного запорожця Павла Кравченка-Наливайка (Тарас Шевченко, II, 1963, 160); Шевченку! Руку ти подав нам, Щоб показати даль віків, Коли з Шафариком преславним, Як з братом брат, заговорив (Максим Рильський, II, 1960, 296); Москва наша люба, Москва наша славна! Красою ти дужа, ділами преславна! (Павло Тичина, II, 1957, 221);
//  Відомий дуже широким колам людей; славнозвісний. Помолись За мене богу, мій ти сину, На тій преславній Україні, На тій веселій стороні. — Чи не полегшає мені? (Тарас Шевченко, II, 1963, 277); В Єгипті в давнину — не вадить теє знати — Жив цар преславний, сильний і багатий (Іван Франко, XIII, 1954, 382);
//  Який приносить, приніс комусь велику славу. Стільки землі не сходив ні Геракл у поході преславнім, Як переслідував лань мідноногу і ліс Еріманта Від кабана визволяв, Ні переможний Ліей (Микола Зеров, Вибр., 1966, 253);
//  ірон. [Кассандра:] Ти звеш се перемогою? Вся слава, вся наша честь погинула давно, зосталась тільки крадена Гелена та ще безглузда деревина. Справді, преславна перемога! (Леся Українка, II, 1951, 316).

2. Який викликає велику симпатію; дуже гарний, приємний. Ой ти Грицю, Грицю, Преславний козаче, — За тобою, Грицю, Вся улиця плаче (Степан Васильченко, III, 1960, 374);
//  Який відзначається, вирізняється чимсь особливим. М'ясо тим часом чудове спекли і з рожен познімали, Кожному долю дали, й почалася в них учта преславна (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 347).

3. заст. Вельмишановний (при шанобливому звертанні до кого-небудь). [Ключар (ввічливо, навіть облесливо, провівши Пансу до ніші):] Преславний пане, розмовляй в спокою (Леся Українка, II, 1951, 456);
//  у знач. ім. преславний, ного, чол.; преславна, ної, жін.; преславні, них, мн. Уживається у звертанні до високоповажних осіб. [Антей:] Вітаю вас, преславні (Леся Українка, III, 1952, 453).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 542.

Коментарі (0)