ПРЕСТИДИЖИТА́ТОР, а, чол. Фокусник, майстерність якого полягає у швидкості та спритності рухів рук; маніпулятор. Маестро юриспруденції, полковник Сміт на арені люнебурзького процесу.. демонстрував юриспрудентичні фокуси з влучністю дійшлого престидижитатора (Юрій Смолич, Після війни, 1945, 26); * У порівняннях. Кукулик перекидав шмат м'яса язиком у роті туди й сюди, щоб хоч трохи охололо, і червонів щоками, баламутив очі на Котарного, який спокійно ковтав пекельно-гарячі кавалки, мов престидижитатор вогонь (Павло Загребельний, День... 1964, 155).