в означеннях
Тлумачення, значення слова «превелебний»:

ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ, а, е.

1. перев. у сполуч. із сл. отець, пан і т. ін., церк. Титул єпископа. [Єпископ:] Ти кажеш, що Люцій був з Руфіпом у садку, як ти прийшла? [Прісцілла:] Так, превелебний отче (Леся Українка, II, 1951, 447); Розповідали тільки-но в колибі товариші, що в неділю у церкві і пан превелебний наклав анафему на опришків (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 291); Старшинував на тій раді сам превелебний владика, єпископ (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 120);
//  у знач. ім. превелебний, ного, чол. Те саме, що єпископ. — Чого ж гніватися превелебному? Земля церковна! Ми по закону правимо її (Михайло Стельмах, I, 1962, 411).

2. заст. Гідний великої поваги, пошани (часто при ввічливо-шанобливому звертанні до когось). У неділеньку у святую У досвітнюю годину У славному-преславному Місті в Чигирині Задзвонили в усі дзвони, 3 гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Тарас Шевченко, II, 1963, 158); Хвіртку часом лишали не замкненою на той випадок, щоб превелебний пан ректор міг пройти на будівництво (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 139);
//  Пов'язаний з вираженням великої поваги, пошани до кого-небудь. Ви [книжки] мені скарб найдорожчий, ви слава моя щонайбільша, Ви повсякчасна любов і раювання моє! Ви просвітили мене, превелебні дали мені титла, Шану вельможних людей подарували мені (Микола Зеров, Вибр., 1966, 377).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 524.

Коментарі (0)