ПРЯ́ДОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до прядка. Мені й дочку таку бог послав з великої ласки своєї, що до всього здатна, прядочка у єї [неї] грає, веретенце шумить і дзижчить (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 540); — Сидять мати край віконця, прядочка у їх грає, веретенце шумить (Юрій Яновський, I, 1954, 19).