ПРЯ́НИЧОК, чка, чол. Зменш.-пестл. до пряник. Уляна промочила смажні його уста водою. — Мій голубоньку! Ось же твій пряничок. На! (Панас Мирний, I, 1954, 310); [Марта:] Вдачу твою мати знають, то й на ласощі розживуться: і прянички, й калачі будуть (Степан Васильченко, III, 1960, 101).