ПРЯ́НИК, а, чол. Солодке печиво у вигляді товстого коржика, приготовлене на меду, патоці або цукровому сиропі з доданням прянощів. [Явдоха:] Це той самий Грицько, що колись нас малих такими смажними [смачними] пряниками годував (Панас Мирний, V, 1955, 149); — Мама мені бубликів привезла і дала солодкий пряник, смачний-смачний пряник (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 253).