Словник української мови

ПРЯСТИ 1, пряду, прядеш, недок., перех. і без додатка. Скручуючи волокна коноплі, льону і т. ін., робити безперервну тонку нитку, пряжу. — Там пряжу прядуть та тчуть, там — одежу всяку шиють (Панас Мирний, IV, 1955, 330); Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Леся Українка, II, 1951, 248); Прядуть на прядках молодиці й дівчата, баби на веретенах (Андрій Головко, II, 1957, 89);  * Образно. Присутність Жадана не давала влягтися розбурканим думкам, і вони продовжували прясти свою потаємну, ще в цеху розпочату, пряжу (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 140);
//  на що. Виготовляти пряжу для певної тканини. — Чи довго твоя небога ростиме та на хустки прястиме? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 88); Тут жінка забажа льону, щоб на сорочки прясти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 9).
♦ На останню прясти — бути близьким до смерті. Дивиться [Губрій], аж його дочка поблідла, мов рутонька в'яла: зомліла, мов на останню пряде (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 465); Тонко (на тонку) прясти — хитрувати. — Тонко ж ти прядеш, голубе, коли на позичені гроші такі коні купуєш (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); До прикладу я хочу так сказати: — Де треба настрашить, там нічого в кутку, Як кажуть, прясти на тонку І теревені розпускати (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 127).

ПРЯСТИ 2, пряду, прядеш, недок., чим, розм. Ворушити, перебирати (ногами, лапами і т. ін.). Кінь його баский вже гривою пряде (Микола Бажан, Вибр., 1940, 41); Погляньте, муха вже гріється на сонечку, ще млява, неповоротка, але вже пряде лапками, гладить ними себе по черевцю (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 6); Он глянь — перекинувсь [жук], ногами пряде. Але якось виплив і став на тверде (Павло Тичина, III, 1947, 78); Злякані коні нервово пряли вухами, прислухаючись до вовчих голосів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 9).
♦ Прясти очима див. око 1.