ПРЯ́ЖА, і, жін.
1. Довга тонка нитка із зсуканих,
порівняно коротких волокон (конопель, льону,
бавовни, вовни і т. ін.), яку одержують при прядінні. Веліла
мені мати Тонку пряжу прясти (Павло Чубинський, V, 1874, 175);
Ось там приперта до лавиці куделя, веретено пряде,
крутиться, клубок з пряжею звивається (Наталія Кобринська, Вибр.,
1954, 170); До сусідів збиралися молодиці на посиденьки,
пряли пряжу,.. співали сумних, як зимовий вітер,
пісень (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 23); * Образно. Спомин — се
нитка, добута з пряжі думок золотої (Уляна Кравченко,
Вибр., 1958, 280); * У порівняннях. Мариня знову розсілася
на тапчані, розпустила коси, і вже не чесала — тріпала
ними, як пряжею (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 341);
//
Скручені, зсукані нитки, що використовуються для
виробництва тканин. Чим вільніше зсукана пряжа, тим вона
м'якша, а річ, виготовлена з неї, тепліша (В'язання крючком,
1957, 32); До 60-х років [XIX ст.] ґрунт рушників та
скатертин ткався винятково з місцевої лляної пряжі
(Народна творчість та етнографія, 6, 1966, 45); Новий на фабриці цех
синтетичних виробів з синтетичної чесальної стрічки
налагоджував виробництво синтетичної пряжі —
об'ємної пухнастої капронової нитки. В'язальний цех
готував з тієї нитки синтетичне шерстяне полотно (Василь Козаченко,
Листи.., 1967, 246).
2. Те саме, що прядіння 1. — Прочитай, сину, що-небудь вголос, — відірветься мати од пряжі (Михайло Стельмах, II, 1962, 327).