Словник української мови

ПРОБАЧАТИ 1, аю, аєш, недок., ПРОБАЧИТИ, чу, чиш, док., перех., кому і без додатка. Виявляючи поблажливість до кого-небудь, прощати щось; вибачати. [Джонатан:] Сам Годвінсон казав, що коли ти покірно прийдеш, повний каяття і скрухи серця, — він тобі пробачить (Леся Українка, III, 1952, 105); Образи не пробачать [Гамалії], з двох слів у бійку лізуть (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 21); — Те, що можна пробачити деяким вашим козакам, того не можна пробачити вам [офіцерам-петлюрівцям].. В трибунал! — наказав Щорс (Олександр Довженко, I, 1958, 164); От тільки хліба немає, до сухарика забрали окупанти. Хай він [гість] уже пробачить (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 20).
 Пробачте (пробачайте); Прошу пробачити: а) (кому і без додатка) уживається як вибачення за що-небудь зроблене, як вияв перепрошення. [Лев:] Пробачай, що я нагримав зопалу (Леся Українка, III, 1952, 222); — Коли прим'яв тебе, Якове, трохи, пробачай, — покосився на нього Мірошниченко (Михайло Стельмах, II, 1962, 12); — Пробачте. Це до мене, — підвівся комісар із-за столу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 362); — А тепер прошу пробачити мені. Я таки справді не хочу запізнитись. — І подала руку (Андрій Головко, II, 1957, 489); б) уживається у значенні вставного слова для вираження сумніву, протесту, заперечення, незгоди з чим-небудь і т. ін. [Прочанин:] Чому ж се ти позбувся спадку? А може, ти, пробач, його розтринькав, як то буває молодечий звичай?.. (Леся Українка, III, 1952, 131); [Кічунов:] Вона [практика] має не тільки позитивні якості загальності, але в безпосередній дійсності, від якої ви, Євгене Григоровичу, відірвані, пробачте (Олександр Довженко, I, 1958, 427); Пробачте (пробачайте) на [цьому (цім)] слові; Пробачте (пробачайте) за грубий вираз кому і без додатка — уживається як форма вибачення за вжиті в розмові різкі або непристойні слова. — А ще що ви будували? — допитується інженер.. — Ще ми, пробачте на слові, з Антошком нужник будували (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 26); Забувши тон свій і манери, бліді вилазять [білі] офіцери.. «Ну що ж? Пробачте нам на слові, — вклонився чемно їм Підкова. — До стінки їх» (Володимир Сосюра, II, 1958, 412).

ПРОБАЧАТИ 2, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, діал. Пророкувати. Що юнаків жде на світі Поза стінами освіти — Шлях легкий чи темна доля, — Пробачать не наша воля (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 332).