ПРО́БІ, виг.
1. Уживається як волання про допомогу,
порятунок; ґвалт, караул. «О боже! Хилиться! Рятуйте!
Пробі!» На крик страшний збігаються туркені (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 422); Зовсім несподівано наткнувся
[Андрій] на альтанку, звідки — пробі! — до нього
вискочив здоровенний пес (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959,
33);
// Уживається для вираження незгоди. [Другий
лицар (підходить до Анни і вклоняється,
запрошуючи до танцю):] Тепер моя черга. [Анна (складає
долоні):] Синьйоре, пробі! (Леся Українка, III, 1952, 357);
// ірон. Уживається для вираження великого
бажання. Женитися пробі, а хліба врізать не
вміє (Номис, 1864, № 13777);
// Уживається
для вираження переляку, здивування, розпачу і т. ін.
— Не вільно виходити! — крикнув до нього один з
гвардійців. — О пробі, а що ж там таке? — зітхнув
ще більше переляканий Калинович (Іван Франко, VI, 1951, 154);
— Але пробі — в мене ж сівба зернових! — весь
наллявся кров'ю, взявся багрянцем, як і його борода, Казанок
(Євген Кротевич, Сини.., 1948, 52); Леся Чуйгукова, дружина
адвоката Чуйгука, того дня розгубилася до тої міри,
що не могла впорядкувати звичайних фактів з свого
життя. Пробі, як це сталося, як воно дійшло до того,
що та дівчина стала постійним недільним гостем в її
домі? (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 90).
♦ Крики (волання) [на] пробі — зойки, що
сповіщають про небезпеку; гукання на допомогу. Повисли
в повітрі крики на пробі, й лемент, і обірваний стогін
(Михайло Старицький, Облога.., 1961, 35); — За дітей наших! —
мимоволі вирвалося в Арсеня. Голосу свого не впізнав. Це
напевне був голос переляку, волання пробі, а не клич
до бою (Іван Ле, Мої листи, 1945, 140); Кричати (крикнути,
закричати, гукати, гукнути і т. ін.) [на] пробі —
криком, зойком сповіщати про небезпеку; благати про
допомогу. — Ой, лишечко! Ой, рятуйте! Ой, біда! —
став пан Уласович не своїм голосом пробі кричати та за
боки хвататись... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 200); Чи хтось
голосить, чи кричить хтось на пробі. Забила
хурделиця ревом (Андрій Головко, II, 1957, 315); Якби хто крикнув
на пробі,.. люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні
на одних (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 73); [Олімпіада
Іванівна:] Гетьте звідси, а то я закричу пробі! (Леся Українка,
II, 1951, 82); — Мовчки, заложивши руки, сидіти не
годиться. Треба пробі гукати (Панас Мирний, III, 1954, 259);
Хоч кричи пробі — дуже скрутно, нестерпно.
2. у знач. присл. Неодмінно, достоту. Вона й не думала купати Миколки, та той, побачивши, що сестру купають, пробі намігся! (Панас Мирний, III, 1954, 107); Старший син Остап в Червоній Армії біляків лупить, пробі в самого Будьонного в кінноті служить (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 30).
3. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження
непевності в чому-небудь; мабуть, певно. Вже вівці
додому вертались, Охрім та Ганна сплять собі! Аж ось
прочнулись і, пробі, Обідати уже зібрались (Українські поети-романтики.., 1968, 510); І коваль, Зіньчин батько,
пробі, запишеться (Андрій Головко, Вибр., 1936, 82);
//
Уживається у знач., близькому до буцім, неначе.
Горпина хвилювалася. Федорка не втерпіла й засміялася
голосно. — Чого ти? Збрехнула Федорка: пробі, чудне
згадала щось (Андрій Головко, I, 1957, 215).