в означеннях
Тлумачення, значення слова «пробігати»:

ПРОБІ́ГАТИ, аю, аєш, док.

1. неперех. Бігати якийсь час. Макар пробігав по багнюці і під дощем дві години (Юрій Смолич, I, 1947, 149).

2. перех., розм. Бігаючи, пропустити, упустити що-небудь. [Марта:] Добридень вам, Горпино Корніївно! Ой, вибачте мені, кумцю-голубцю! Бігала з бубликами та трохи не пробігала ваших святих іменин (Нечуй-Левицький, II, 1956, 504).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 118.

Коментарі (0)

ПРОБІГА́ТИ, аю, аєш, недок., ПРОБІГТИ, біжу, біжиш, док.

1. неперех. і рідко перех. Бігом прямувати, простувати звідки-небудь кудись. Килина з відром у руках шпарко пробігає до лісового потока (Леся Українка, III, 1952, 255); Тиша причаїлася в непрохідних хащах. Жодна пташка не подавала голосу, жодна звірина не пробігала (Олесь Донченко, II, 1956, 35); Пробіг маленький пономарик, підібравши поли... (Марко Вовчок, VI, 1956, 253); З.. яру, жадібно ошкірившись, пробіг вовк (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 526);
//  біля (мимо) кого—чого; повз кого—що; попід чим і без додатка. Прямуючи, простуючи бігом, обминати кого-, що-небудь. Ігра їх [дівчат] така: беруться ключем за руки і, співаючи, пробігають попід руками першої пари (Панас Мирний, V, 1955, 340); Пробігає [Любов] біля Ореста, умисне чіпляє його вуалем (Леся Українка, II, 1951, 62); Коли пробігала мимо його Галя, Павлушка, улучивши мент, скоро висунув назустріч їй ногу (Степан Васильченко, I, 1959, 154); Часом їй здавалося, що от хтось зазирнув у її віконце, от-от хтось пробіг мимо (Марко Вовчок, I, 1955, 316); Голодний пес стояв нерішуче на алеї й не зважувався пробігти повз хлопця (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 12);
//  що, через що, чим. Перетинати бігом певну територію. Через двір саме пробігав, підстрибуючи на одній нозі, хлопчик (Любов Яновська, I, 1959, 361); Пробігши коридором і тільки-но зайшовши до кімнати, Томазян почав телефонувати (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 188); Не спиняючись, Гордій пробіг довгий вибалок (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 235);
//  Біжучи, долати певну відстань. — І досі не тямлю, як пробіг я пуятнадцять верстов і не чув утоми (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 144); Він пробіг ще кілька кроків і плигнув у глибоку вирву від снаряда (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 501);
//  Бути здатним за якийсь час долати певну відстань. Низенькі коні з довгими хвостами і довгими гривами.. легко пробігали в один раз хоч і тридцять миль (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 123); Він пробігає стометрівку за 11 секунд;
//  тільки док. Бігти якийсь час. Ми ще трохи пробігли, поки обоє, спіткнувшись на коріння, попадали додолу (Борис Грінченко, I, 1963, 297);  * Образно. Схватяться [листочки], пробіжать трохи.. та й знову посідають (Степан Васильченко, I, 1959, 183);
//  розм. Нашвидку заходити куди-небудь, заскакувати до когось. Вже по два рази пробігали по всіх хатах дворові, приказуючи, щоб.. виходили зустрічати князя (Гнат Хоткевич, I, 1966, 105).
Миша не пробіжить — про дуже пильну охорону кого-, чого-небудь. Слух [в Андрійка], як у птиці, і вже коли він стоїть на варті, миша не пробіжить... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 244); [Чорна і т. ін.] кішка пробігла поміж (між) ким див. кішка; [Чорний і т. ін.] кіт пробіг поміж (між) ким див. кіт.

2. неперех., перен. Швидко їхати, плисти (про засоби пересування і людей, які ними користуються); на великій швидкості проїжджати, пропливати де-небудь, повз когось, щось; швидко рухатися в якомусь напрямі. Осюди ж та мої братики кінні пробігали, Терновії віття в тернові стинали (Думи та історичні пісні, 1941, 87); Пробігали вагони з комбайнами (Андрій Головко, I, 1957, 341); Ранками долиною Стрию пробігав поїзд (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 53); Пан четвернею пробіжить — тільки тебе курявою обнесе (Марко Вовчок, I, 1955, 13); — А як він [аероплан] летить? — Розженеться, пробіжить й підноситься... (Остап Вишня, I, 1956, 206); Машина м'яко, мов по килиму, пробігла майданчиком (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 11);
//  Проноситися перед очима (про навколишні предмети, повз які швидко рухається хто-, що-небудь). З розмаху пужнув [Яресько] коней батогом. Замигтіло, пробігаючи мимо, крихке, осяйне лісове царство (Олесь Гончар, II, 1959, 139);
//  тільки недок. Протікати (про річку, струмок і т. ін.). — А це тобі й гнилий перехід! — скрикнув Кирило, спускаючись з гори в балку, посеред котрої пробігав невеличкий потічок (Панас Мирний, III, 1954, 70); В гаї річка пробігає, А на березі ріки Три стоять стрункі дубки (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 95);
//  Збігати, стікати (про сльозу, сльози). Дві сльози, наче дві квасолини, викотилися з її очей, залоскотали, пробігаючи по личку, і грузько упали додолу (Панас Мирний, III, 1954, 246); Старий Іван Лаврусь скинув обридливу сльозу, що пробігла по всьому виду та й повисла йому на довгому сивому вусі (Борис Грінченко, I, 1963, 275).

3. неперех. і рідко перех., перен. Швидко переміщаючись, торкатися поверхні чого-небудь (про маси повітря, води, про вітер, сніг, дим); поривчасто проноситися над чимсь. Зашумів вітер, пробігаючи синім лісом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 112); Ванна стоїть повнісінька прозорої води. Вітрець пробігає по ній (Іван Микитенко, II, 1957, 130); Перекотить [море] всі хвилі, з краю в край, по цілім світі, остання хвиля пробіжить по сліду найпершої (Леся Українка, I, 1951, 228); Пробігла полем завірюха — І стишилась (Максим Рильський, Поеми, 1957, 149);
//  Швидко рухатися, мелькаючи, миттю з'являтися і зникати (про відблиски, промені, світло, тіні і т. ін.). По рожевій площині моря пробігали то золоті, то блакитні іскри (Леся Українка, III, 1952, 608); Тіні по тротуарах пробігають рідко (Степан Васильченко, I, 1959, 341); Син прокинувся. Сонце під вечір Пробіга зайченям по стіні (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 335); Наче кутий з багрянцю, пробіг промінець На дерева, на поле, на сонячний дім (Андрій Малишко, Листи.., 1961, 29);
//  Раптово пронизувати що-небудь (про блискавку). Блискавка пробігла стовбуром і шугонула в землю (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 23);
//  Швидкими рухами пальців злегка торкатися чого-небудь. [Любов:] І тут болить, і тут, і тут! (Показує на голову, на руки, шпарким і тремтячим рухом пробігає руками по всьому тілі) (Леся Українка, II, 1951, 63); Немов по клавішах піаніно, пробігли його пальці по столу (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 85);
//  Доторкуючись легко пальцями до ладів, клавіш, струн і т. ін., награвати мелодію. Вдаре [лірник] по бандурі смілою рукою І на струнах рідну пісню пробіжить (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 395); Бася зробила реверанс і пробігла знову пальцями по клавішах, проспівала жартівливий романс (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 377).

4. перев. недок., неперех., перен. Простягатися, тягнутися вздовж чого-небудь, по чомусь (про колію, дорогу і т. ін.). Дрібний спориш укрив і самий шлях, по йому невеличким рівцем пробігають тільки дві колії (Панас Мирний, IV, 1955, 212);
//  Пролягати (про зморшки). По зблідлому сухому обличчю, котре не казало про розкоші та достачі, пробігали похмурі смуги (Панас Мирний, I, 1954, 319).

5. неперех., перен. Швидко, непомітно минати, збігати, проходити (про час, пору і т. ін.). Проходять весни, зими пробігають, Листочки книги нашої гортають (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 315); З тим, кого любиш, то день так швидко пробіжить, як часиночка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 50); Канікули не забарилися пробігти (Панас Мирний, I, 1954, 345); Три місяці пробігло, мов кораблі веселі в морі (Павло Тичина, II, 1957, 59).

6. неперех. Раптово виникаючи, лунати і поширюватися (про різні звуки). Темрява швидко гусне. Грім пробігає над головами юнаків (Володимир Бабляк, Літопис, 1961, 23); Були дні, коли по вершинах сосон угорі пробігав легіт, все дужче й дужче починали дзвеніти їхні стовбури (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 14); — Буде вже вам чепуритися! — пробіг густий голос по хаті (Панас Мирний, I, 1954, 322); Шумок пробіг по залу, і хтось крикнув: — Продажні шкури! (Андрій Головко, II, 1957, 550);
//  Ставати злегка або час від часу помітним, відчутним. Так, мій друже, все то гуки З часу мрій давно минулих; Та новітні трелі часто Пробігають в давнім співі (Леся Українка, IV, 1954, 202).

7. неперех., перен. З'являючись, швидко охоплювати, пронизувати тіло, поширюватися в якійсь його частині (про фізичні відчуття). Прокидались думки, пробігало все частіше бадьоре тремтіння в тілі (Степан Васильченко, II, 1959, 526); Спочатку вогником пробігає біль по зігнутій спині, та незабаром розтає (Михайло Стельмах, II, 1962, 407); Петро Федорович пізнав, де він — і холод пробіг по його гарячих жилах (Панас Мирний, I, 1954, 329); Альоша впав на свій матрац. Солодкі хвилі втоми пробігли по його тілу (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 76);
//  З'являючись на обличчі, губах, в очах і т. ін., швидко зникати. По лиці пробігали уразливії смуги; лоб наморщився, брови зсунулись, а очі, як ножі проти огню, блищали-горіли (Панас Мирний, IV, 1955, 40); Часом на губах її пробігала таємнича усмішка (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 45); Скиба раптом зупинився. Петро побачив його розгублене обличчя, яким пробігла судорога болю (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 113); Ковалів нахмурився. По його чолу пробігло грізне хмаровиння (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 83); Вираз недовіри зник з його обличчя, тільки в очах пробігла хитрувата іскорка (Михайло Стельмах, I, 1962, 58);
//  Зважувати що-небудь у думці, відновлювати, відтворювати щось у пам'яті, розмірковувати над чимсь. «Чи готувати їм вечерю, чи ні?» — пробігало в думці Сусани Уласівни (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 133); Оришка не доказала. У неї в думці пробігла смерть Остапова (Панас Мирний, I, 1949, 135); Пекельна думка пробігла в голові Марусяка. Навіть розреготався (Гнат Хоткевич, II, 1966, 248).
[Аж] дрижаки пробігають (пробігли) по шкірі; [Аж] мороз (морозець, холод) пробігає (пробіг) поза спиною (поза шкірою, поза плечима, по спині, по шкурі і т. ін.); [Холодний (холодна)] дрож (дріж) пробігає (пробіг, пробігла) по тілу (поза плечима і т. ін.) — те саме, що Мороз іде (ішов, пішов, подирає і т. ін.) поза шкірою (поза шкурою, по шкірі, поза спиною і т. ін.) (див. мороз). Несподівана туга за чимось невимовно дорогим струшувала діда, аж дрижаки пробігали по шкірі (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 15); І знову Панько. Аж мороз пробігає поза плечима. Та що воно за напасть така — оцей Панько? Все життя він ніби невмолима кара, ніби пугало якесь стоїть над матір'ю (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 27); Я хоч і не страхополох, але й у мене морозець поза шкірою пробіг, коли вибухнула вода (Олесь Донченко, II, 1956, 34); Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра.. — Куди ви мене завели? — спитав інженер (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 197); У нього пробігала холодна дрож поза плечима при такій думці (Іван Франко, I, 1955, 95); Вогко навкруги, холоднішає ніч, дріж пробігає по тілу. Як там мати? (Олесь Гончар, II, 1959, 367); Холодний дрож пробіг по офіцерських спинах, до того невпізнанний був голос генерала (Олександр Довженко, I, 1958, 140); [Аж] [холодні] мурашки (мурахи) пробігають (пробігли) по спині (по тілу) — те саме, що Мурашки бігають (забігали, пішли, полізли і т. ін.) за (поза) спиною (по спині, по тілу і т. ін.) (див. мурашки). «Прощай, мамо, не горюй..», а їй, матері, аж мурашки пробігають по тілу від того, що ці випадково, наче жартома кинуті їй сином слова, вже лунають над колоною крилатою піснею (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 52); При одній думці про те, що на його шиї .. може зненацька затягнутися зашморг, по спині Паршецького пробігають мурашки (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 220); Від цього пробігли всім мурашки по спині так, неначе староста не окуляри знімав, але замахнув довгим батогом понад головами всіх (Лесь Мартович, Тв., 1954, 197); Холодні мурахи пробігли по тілу [княгині] (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 55); Мороз (холод, холодок) пробігає (пробіг) поза (за) плечима див. плече; Мурахи пробігли за плечима див. мураха.

8. перех. і неперех., перен. Кидати побіжний погляд на кого-, що-небудь, швидко оглядати когось, щось. Останнім нервовим поглядом пробігають кожний по своїм рєді [своєму ряді]: чи все в порядку (Гнат Хоткевич, II, 1966, 41); Отець Торонський пробігає сторожкими очима по зарослих уже юнацьким пушком обличчях учнів (Петро Колесник, Терен.., 1959, 44); Заярний пробіг поглядом по стрілках приладів (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 6);
//  Побіжно ковзати по кому-, чому-небудь (про погляд, очі). Променисті очі пробігли по мені, шукаючи моїх очей... (Андрій Головко, I, 1957, 55); Погляд його пробіг по кімнаті і спинився на двох чемоданах (Вадим Собко, Справа.., 1950, 303);
//  Нашвидку в думках прочитувати що-небудь або проглядати щось. Схиливши голову на книжку, Василь почне пробігати рівні стрічки [рядки]... (Панас Мирний, IV, 1955, 80); Олесь мовчить, стримуючи хвилювання, а я пробігаю очима перші рядки (Олесь Донченко, VI, 1957, 614); Командир.. пробіг написане й посміхнувся (Петро Панч, II, 1956, 149); Лариса Петрівна швидко розірвала конверт, пробігла очима лист (Микола Олійник, Леся, 1960, 228).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 118.

Коментарі (0)