ПРОБІ́Й, бою, чол.
1. Крізний отвір у чому-небудь. У широких пробоях тих бійниць тирчали горлаті жерла пушок, з котрих.. стріляли (Панас Мирний, IV, 1955, 15).
2. Те саме, що пробійник. Важкою була праця і прохідників. Єдине їх знаряддя — пробої, ручні свердла, кайла, молоти (Наука і життя, 11, 1964, 30).
3. Металева дужка для навішування гачка, замка. Пройшовся [дід] по кімнаті, розправляючи плечі, підійшов до дверей, різко закинув важкий гак у пробій (Максим Горький, Дитинство, перекл. за ред. Варкентін, 1947, 73).
4. Руйнування діелектрика (звичайно під дією
електроструму). Між частинами антени, а також
між антеною і корпусом [космічного] корабля виникають
електричні струми, тобто відбувається електричний
пробій вакуумного проміжку (Наука і життя, 10, 1971, 4);
Пробій ізоляції.
♦ Брати (взяти) пробоєм — здобувати, діставати
що-небудь, оволодівати чимсь, долаючи перешкоди.
Хоч життя пробоєм брати Пориваюсь я поров [порою],
— Ба, та волі нерв підтятий (Іван Франко, XIII, 1954, 142);
Ми пробоєм узяли для себе бічні двері й за хвилину були
в коридорі (Степан Тудор, Народження, 1941, 134); Іти (йти,
мчати і т. ін.) пробоєм; Іти (йти, лізти, полізти і т. ін.)
на пробій: а) силоміць проникати куди-небудь. Нас
не пускали в містечко, а ми пробоєм поїхали (Словник Грінченка);
Старшину Векленка було вбито саме в ті хвилини, коли
німці [фашисти] полізли на пробій (Юрій Яновський, Мир, 1956,
215); б) добиватися чого-небудь. В умінні йти до
наміченої мети пробоєм Ользі з О лею не зрівнятися (Юрій Шовкопляс,
Людина.., 1962, 172).