в означеннях
Тлумачення, значення слова «пробка»:

ПРО́БКА, и, жін.

1. тільки одн., бот. Вторинна покривна тканина рослин, що міститься безпосередньо під корою або шкірою; Пробка з'являється в товщі кори, починаючи з 3—4-річного віку, і потім вкриває стовбур міцним шаром (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 65);
//  Матеріал, який одержують із вторинної покривної тканини коркового дуба.

2. Загальне найменування затичок різного призначення (для закупорювання бочок, пляшок і т. ін.). Я відтикаю зубами пробку — і в обличчя мені б'є незнайомий густий дух вина (Іван Микитенко, II, 1957, 154); Набрав [Денис] у пляшку води, заткнув горлечко пробкою із трави (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 245); В лабораторії застосовують пробки: скляні, коркові, гумові (Цікава хімія, 1954, 130);  * У порівняннях. Вадик, як пробка, вилетів на поверхню, зовсім не в тому місці, де його чекали, а майже на другому березі ставка (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 408); Відчиняються з гуркотом двері, з яких пробкою вилітає Круть. Вигляд украй розгублений (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 46);
//  Певний предмет, яким затикають, затуляють який-небудь отвір в апаратах, приладах, мартенівських печах і т. ін. Діставши з кишені пробку радіатора, він ніяково покрутив її в руках і несміло простяг Василеві (Олександр Довженко, I, 1958, 81); Розливальник з усієї сили натиснув на важіль, піднімаючи пробку, що сидить на вогнетривкому стрижні (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 236); Контролер ВТК перевіряє різь в отворі, вкручуючи в кожну детальку різьбову пробку (Робітнича газета, 5.III 1966, 2).
Дурний як, пробка — дуже дурний; Наступити на пробку — добре підпити; сп'яніти.

3. Те, що загороджує доступ, прохід куди-небудь, заважаючи дії, функціонуванню чогось. Раптом почув [Дорош], що в його вухах ніби щось тріснуло, ніби хтось вибив звідти тверді пробки, і він почув гуркіт (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 201);
//  перен., розм. Скупчення кого-, чого-небудь, що запруджує прохід, проїзд і т. ін., заважаючи рухові. Цілий день тривав суд. І весь день біля сільбуду товкотнеча, а на ґанку і в дверях — пробка (Андрій Головко, II, 1957, 184); Пробка попереду розсоталася, шофер сів за руль, і машина рушила (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 295).

4. Один із видів електричних запобіжників. Дружки захоплювались механічною майстернею. Через те захоплення вона простоювала кожного разу .. коли не один, то другий вмудрявся перепалити пробки (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 150); — Ого! Отакий дріт залишаєте в пробці? Згорить колись і хата ваша, і хазяйство, — говорив Віктор (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 215).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 121.

Коментарі (0)