Словник української мови

ПРОБРЕХА́ТИ, ешу, ешеш, док., розм.

1. Поширити брехливу чутку.

2. Брехати (у 2 знач.) якийсь час. Усю ніч Рябко пробрехав, — мабуть вовка чув (Словник Грінченка).