ПРОБУБНИ́ТИ, ню, ниш. Док. до бубнити. — Хто це розклеїв плакати по селу, Олексо? — спитав Іванко. — Ще пробубнити треба... (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 19).
ПРОБУБНИ́ТИ, ню, ниш. Док. до бубнити. — Хто це розклеїв плакати по селу, Олексо? — спитав Іванко. — Ще пробубнити треба... (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 19).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 123.