в означеннях
Тлумачення, значення слова «пробубоніти»:

ПРОБУБОНІ́ТИ, ню, ниш, док.

1. перех. і без додатка. Невиразно, нерозбірливо промовити що-небудь; пробурмотіти. — Одчепись, Охріме, не займай мене! — пробубонів спросоння Струк (Борис Грінченко, II, 1963, 299); Враз розм'як Казанок, ніби осів, як опара в діжі, — щось невиразне пробубонів (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 52);
//  безос. — Перегін пустий! — Неувязка вийшла.. Буде заплачено, — пробубоніло з будки (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 284);
//  Монотонно, неголосно прочитати що-небудь. Помічник капітана витягнув книжечку і пробубонів коротку молитву (Мирослав Ірчан, II, 1958, 190).

2. неперех. Почутися, долинути (про голос). Про що саме говорили Осокін з Надею, не було чути. Пробубонів його голос, потім долинув короткий сміх (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 215).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 123.

Коментарі (0)