ПРОБУДЖУВАТИ, ую, уєші рідко ПРОБУДЖАТИ, аю, аєш, недок., ПРОБУДИТИ, буджу, будиш, док., перех.
1. Примушувати кого-небудь проснутися;
будити, розбуджувати. Ходить сонко по вулиці, Носить
спання в рукавиці, Чужі діти пробуджує, А Ганнусю
присипляє (Український дитячий фольклор, 1962, 27); Здається,
заснув би втомлений чоловік, коли б не інші пісні
пробуджали... (Марко Вовчок, VI, 1956, 343); Те щастя, то був
тільки сон. Ти голосом гучним Від нього мене пробудила
(Леся Українка, I, 1951, 131); Мати пробудила його, коли
жінка вийшла доїти корову (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964,
163); * Образно. Пробудить сонце молоді сади, Підійде до
вікна нової школи... (Леонід Первомайський, I, 1958, 525);
// Примушувати
опам'ятатися, прийти в себе. Гомін далеких голосів і
кличний вогник у вікнах колгоспної контори пробуджують
Кобзаря від його думок (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 213);
Целя сиділа, мов нежива. Пробудило її з остовпіння аж
питаннє [питання] якоїсь панночки (Іван Франко, II, 1950, 317);
Вибухова хвиля жбурнула його з високої кручі на м'який
пісок, і він скотився до самого моря. Тиха хвиля
пробудила його, і він прийшов до пам'яті (Василь Кучер, Голод,
1961, 219).
2. перен. Виводячи із стану спокою, застою і т. ін., спонукати до яких-небудь дій, діяльності. ..революція швидко згуртовує і швидко освічує. Кожний крок в її розвитку пробуджує масу і з нестримною силою привертає її саме на сторону революційної програми.. (Ленін, 11, 1970, 41); Ти се була, моя зоре!.. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі відкрила (Леся Українка, I, 1951, 173); Великий Жовтень підняв до свідомої історичної творчості мільйони людей, розв'язав їх енергію й ініціативу, пробудив їх до активної будівничої діяльності (Комуніст України, 11, 1965, 3).
3. перен. Викликати які-небудь думки, почуття, сприяти виникненню якихось якостей, властивостей і т. ін. Сосни навівали дрімоту, пробуджували й хороші спогади (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 52); Вперше пробудив у мене віру в свої літературні сили редактор «Киевской старины» (Степан Васильченко, IV, 1960, 47); В мені неспокій серце пробудило, Весіння повінь залива поля (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 9).