в означеннях
Тлумачення, значення слова «пробувати»:

ПРО́БУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. перех., також у сполуч. із спол. чи. Випробовувати кого-, що-небудь на якість, придатність до чогось, перевіряти стан чогось і т. ін. Підпара засував двері у сінях, пробував довго, чи добре замкнені (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 74); Гуляння розливалося, як повінь. Пристрасті поволі залишали свої береги. Хтось пробував голос (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 70); Дядьки клепають, а батько вже пробують косу на густому дворовому спориші (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 80); Пробувати актора на головну роль;  * У порівняннях. Дівчата спросонку спершу перегукувались з кимось, немовби пробуючи голоси (Іван Ле, Право.., 1957, 18);
//  Мацаючи, щупаючи, перевіряти що-небудь, упевнюватися в чомусь. Бабуся не пробувала мого лоба, а мацала долонею під самою сорочкою і взнавала, чи буває не впрів (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 48); Наче сліпий, пробуючи дорогу, намацував він невидиму причину своєї бездіяльності (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 301); — Обережно! — кидає раз у раз Оленчук,.. пробуючи палицею дно (Олесь Гончар, II, 1959, 416).
Пробувати на зуб (на зуби) — а) те саме, що Пробувати на зубах (див. зуб). Пробувати на зуб монету; б) перевіряти що-небудь на міцність, твердість. Став пробувати [заробітчанин] на зуб новопридбану косу (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 78); — Який гарний [біб], — вона брала його в жменю, пробувала на зуби, розгортала по всьому столі, милувалась і раділа (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 50); Пробувати перо — робити перші літературні спроби. Не поодинокі в літературі випадки, коли поет звертається до прози чи пробує своє перо в якомусь іншому, новому для нього жанрі (Літературна Україна, 27.XI 1970, 3); Пробувати [свої] сили; Пробувати себе — перевіряти свої можливості, здатність створити що-небудь. Під впливом свого приятеля Федькович і сам почав пробувати сили в літературі (Леся Українка, VIII, 1965, 54); Наші молоді прозаїки пробують свої сили і в надзвичайно важливому жанрі — в літературі для дітей (Юрій Смолич, Перша книга, 1951, 36); Зовсім самостійною моєю роботою, де я пробував сили як сценарист, режисер і актор одночасно, був фільм «За стіною» (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 14); Крім поезій ліричних і гумористичних, пробував себе й у драматичному роді (Володимир Самійленко, II, 1958, 389); Пробувати удачі (щастя) — намагатися що-небудь зробити, розраховуючи на успіх. Я просто пробував удачі, а всяка ж проба може не вдатись (Леся Українка, III, 1952, 678); — Візьми пляшку та біжи до корчми, може, шинкар дасть набір... — Навряд!.. — сказав Хома, але взяв шапку та пляшку і пішов пробувати щастя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 91); Який-небудь аматор легкої наживи.. вночі підбирав верхнє волосся під крисаню, а спідсподу трохи стриг і в такім виді йшов пробувати щастя (Гнат Хоткевич, II, 1966, 186).

2. перех. Трохи з'їдати, випивати чого-небудь для проби, визначення смаку; куштувати. Хведір одпива з півстакана чаю і долива ромом. Іван, помішуючи ложечкою, пробує (Панас Мирний, V, 1955, 227); Матушка тільки пробувала кожної страви і не їла (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 102); Данька садовлять на покуті, на сіні, і він перший пробує кутю (Олесь Гончар, I, 1959, 7);
//  Їсти або пити що-небудь. Він любить чужі борщі пробувать (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 226); По всій Англії ходив я, з Темзи пробував я воду (Павло Тичина, II, 1957, 170); Вона вже пробувала з берези сік (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 253).
Пробувати кислиці — діставати покарання. Була вона [сестра] якась утла на здоров'я і.. через неї мені часто доводилось од матері пробувать кислиць (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 92); Пробувати на язик — визначати на смак; куштувати. Баварські куркулі розтирали в шкарубких долонях окривавлену українську землю, нюхали, пробували на язик і оглядалися в здивуванні на безкраї далі..: ось вона, краща з кращих! (Олександр Довженко, I, 1958, 133).

3. неперех., перев. з інфін. Намагатися, силкуватися що-небудь зробити. Славко не здав ані одного іспиту. Не пробував навіть здавати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 236); Він навіть пробував щось говорити хриплим та здушеним голосом, але за кожним разом змовкав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 179); Упав на землю смертельно поранений Шабанов, пробує встати (Олександр Довженко, I, 1958, 122); До такого [потоку] й не підступиш близько, та ніхто й не пробує (Гнат Хоткевич, II, 1966, 301).

4. перех., рідко. Міряти, приміряти що-небудь. — Що, люба? — спитав молодий чоловік, озираючися від дзеркала, перед котрим почав був пробувати новий, блискучий циліндр (Іван Франко, II, 1950, 71).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 124.

Коментарі (0)

ПРОБУВА́ТИ, аю, аєш, недок., ПРОБУТИ, уду, удеш; мин. ч. пробув, була, ло; док.

1. Бути (у 3 знач.) де-небудь (звичайно тимчасово). Вроджений і охрещений у тім селі, пробував [Петро] досі на вихованню у Олени Василихи (Іван Франко, IV, 1950, 30); — Ну, якби мені знаття, де ти пробуваєш, то б хоч не так журився (Іван Микитенко, II, 1957, 256); Зрання поїхав він до млина з кукурудзою і пробув там цілий день (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 211); Жайсак весь ранок пробув при отарі і тепер повертався пішки гірською стежкою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 148);
//  тільки недок. Бувати де-небудь час від часу. Одна половина [будиночка] тепер стояла порожня; тілько раз або два рази до року в ній пробував хто-небудь (Іван Франко, VII, 1951, 35); Вона.. часто пробуває в костьолі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 265);
//  у сполуч. із част. не. Не мислити, не уявляти свого життя без кого-, чого-небудь. — Галю, зірочко моя!.. Не можна мені без тебе пробути... Усе тобі розкажу, як я страждаю без тебе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 332);
//  тільки недок. Те саме, що жити 2. Десь, колись, в якійсь країні Пробував поет нещасний, Тільки й мав талан до віршів Не позичений, а власний (Леся Українка, I, 1951, 363); Чорна хатка невеличка, Хто в їй пробува? Там старая чарівниця Нишком прожива (Микола Костомаров, I, 1967, 63);
//  тільки док. Проводити життя у певний спосіб, у певних умовах якийсь час. Не вродив мак — пробудемо й так (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 105); Невимовно тяжким було Тарасове життя в далекій неволі. Пробув він у тій неволі 10 років і 4 місяці (Панас Мирний, V, 1955, 313); Два роки вона пробула без мужа з малою дитиною на руках (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 7).

2. Існувати в якийсь спосіб. Співець тоді вже не в хатині і навіть вже не в домовині, а в Вічній Славі пробував (Леся Українка, I, 1951, 280);
//  тільки док. Перебувати в якому-небудь стані, бути в певному становищі якийсь час. Спіткнувшись на першому [уроці], останні Василь пробув наче в чаду якому (Панас Мирний, IV, 1955, 112); Так в слідстві близько року я пробув (Іван Франко, XIII, 1954, 74); Незабаром мені мають робити гіпсовий бандаж і маю в ньому пробути місяць (Леся Українка, V, 1956, 34).

3. Служити ким-небудь. Пробуваючи послушником у грецьких монастирях, він добре знав, що ховається в тих пічурках (Нечуй-Левицький, III, 1956, 370);
//  Залишатися, продовжувати бути ким-небудь. Дядько Тимоха пробував собі молодиком. Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися (Борис Грінченко, I, 1963, 287);
//  тільки док. Бути на якій-небудь посаді, членом якоїсь організації і т. ін. якийсь час. Він у цій парафії довго не пробуде (Осип Маковей, Вибр., 1956, 331); Не знаю, чи довго б мені довелося пробути паспортистом, коли б антреприза російського драматичного театру в Києві не запропонувала мені вступити до російської трупи (Минуле українського театру, 1953, 171).

4. також безос. Триматися, зберігатися, не змінюватися якийсь час. В Лимані вода звичайно бува градусів 18 або 19, якщо пробуде так до 20, то, може, й Пуцикові можна буде скупатись (Леся Українка, V, 1956, 16).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 124.

Коментарі (0)