в означеннях
Тлумачення, значення слова «пробирати»:

ПРОБИРАТИ, аю, аєш, недок., ПРОБРАТИ, беру, береш, док.

1. перех. Вириваючи, висмикуючи якусь частину рослин по одній лінії вздовж поля, робити прохід, стежку і т. ін. Щоб зручніше було виносити вибрану плоскінь, на великих масивах посівів конопель пробирають поперечні доріжки 2 м завширшки (Технічні культури, 1956, 183);
//  Видаляти якусь частину рослин по всьому полю, даючи простір для кращого росту залишених. Пробирати моркву;
//  розм. Робити проділ (див. проділ 1). Чоловік простяг руку, пробрав другою уси [вуса] (Панас Мирний, I, 1954, 295);
//  розм. Вибирати, знаходити, звільняти для певної мети щось зручне, придатне для чого-небудь (звичайно місце). Здебільшого жінки сідали поруч із жінками, а чоловіки пробирали собі місце, щоб сісти ближче до сусіда або свата (Любов Яновська, I, 1959, 399); Попов з декількома 'їздовими пробирав місце, щоб обоз міг просуватися (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 54).

2. перех. і без додатка. Сильно діючи, викликати неприємне відчуття (про вітер, холод і т. ін.). Холод пробирав, але й надавав свіжості (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 16); Шуру пробирав холод. Вночі несподівано задув північний вітер (Олесь Гончар, III, 1959, 181); Свіжий подих, сповнений напруги, Над весняним Дніпром його пробрав (Леонід Первомайський, II, 1958, 193);
//  чим. Дошкуляти кому-небудь (холодом, морозом і т. ін.). — Тривайте, — каже чорт, — ..не допечемо вас вогнем, так проберем морозом (Олекса Стороженко, I, 1957, 89);
//  чим, також безос. Певними засобами викликати потовиділення. — Наливай! наливай [чаю]! Добре потом пробирає! (Панас Мирний, I, 1954, 304);
//  перен. Сильно діяти на кого-небудь або повністю охоплювати когось (про почуття). Іван хвилю вагувався, а вкінці немов попхнуло його до смереки, приложив ухо і слухав.. Якийсь глибокий жаль пробирав його (Іван Франко, III, 1950, 129); Його пробрав сором.
Дрижаки пробирають (пробрали) кого; Дрож пробирає (пробрав, пробрала) кого — те саме, що Дрож проймав (проймала, обгортав, обгортала, пронизував, пронизувала і т. ін.) (див. дрож). За кождим шелестом дрож його [Спориша] пробирала (Іван Франко, II, 1950, 280); Микола раптом відчув, що його пробирає дрож (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1948, 100); Стомлений, я заснув, але швидко прокинувся від холоду. Мене всього пробирали дрижаки, я не міг нагрітися (Іван Багмут, Записки.., 1961, 31); — Гріюся [чаєм], бо дрижаки таки добре пробрали! — відказую їй (Панас Мирний, IV, 1955, 356); Мороз по шкірі пробирає (пробрав) — те саме, що Мороз іде (ішов, пішов, подирає і т. ін.) поза шкірою (поза шкурою, по шкірі, поза спиною і т. ін.) (див. мороз). О дійшов я подалі від мерців, .. від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 48); Пробирає (пробрало) до [самих] кісток (до костей) — про відчуття сильного холоду. До самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 150); Пробирати (пробрати) до [самих] кісток (до костей) — викликати у кого-небудь сильне відчуття холоду (про мороз, вітер і т. ін.). Осіння вже пора по-вовчи закрадалась, І холод до кісток рибалок пробирав (Максим Рильський, Поеми, 1957, 261); Міцний мороз пробирав їх до кісток (Яків Качура, Вибр., 1947, 162); Дощ перестав, стало ніби ясніше, але вітер пробирав до костей (Мирослав Ірчан, II, 1958, 79); Пробирати (пробрати) до печінок — сильно діяти на організм. Добрий тютюнець — до печінок пробирає... (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 252); Пробирати (пробрати) до сліз — справляти сильне враження. Приспів: а журавка ходить — пробирає аж до сліз (Павло Тичина, Зростай.., 1960, 44); Циганський піт пробирає (пробрав) — те саме, що Циганський піт проймає (охоплює і т. ін.) (див. піт). Мерщій! Танцюй [Роман] без чобіт, умився так умився! Оце пробрав циганський піт, оце протверезився! (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 63).

3. перех., розм. Гостро дорікати кому-небудь, лаяти, осуджувати когось. Свекруха ще зверху Горпину пробирала, що хитра, що горда, що люта (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 122); Якось Зоя чула, батько пробирав у кабінеті приїжджого доцента з інституту механізації (Олесь Гончар, I, 1954, 526); Пробравши гарненько Грицька, щоб був слухняний, Галя глянула на машкару, й її сердите личко зразу повеселіло (Степан Васильченко, I, 1959, 120); Мати захлинулася новою хвилею гніву і тому не могла звести голосу, щоб ще раз пробрати непокірну... (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 83).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 116.

Коментарі (0)